Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
У рамках міжнародного військового співробітництва, зокрема між Україною та Французькою Республікою, у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного протягом двох тижнів проходили стажування слухачі Загальновійськового училища Військової академії Сен-Сір Коеткідан ЗС Французької Республіки молодші лейтенанти Александр Жіро та Корантен Лорон.
Кореспондент АрміяInform мав нагоду наприкінці візиту французьких офіцерів поспілкуватися з ними і розпитати про їхні враження як від нашого військового вишу, так і загалом від України, про відмінності та особливості навчання у двох військових академіях — у Львові та Сен-Сірі, гендерну політику збройних сил Франції тощо.
Отож…
Який шлях треба подолати до офіцерського звання у Франції
— Насамперед хотілось би дізнатися про ваш шлях до лейтенантських зірок. Як ви особисто стали офіцерами?
Корантен Лорон:
— Після того, як я закінчив школу у 18 років, я ще два роки навчався у військовому ліцеї. Згодом, у 20 років, пішов до сержантської школи. Після того приєднався до 21-го полку морської піхоти як командир відділення. І після чотирьох років служби вирішив вступати до військового училища. Склав вступні іспити і фактично у 25 років став слухачем військового вишу в Сен-Сірі. Тут я вже навчаюся півтора року. Після року навчання мені присвоїли звання «молодший лейтенант». Залишилось навчатися ще приблизно пів року. Після закінчення училища мені присвоять «лейтенанта», і я буду розподілений в одну з частин.
Александр Жіро:
— Після закінчення школи я обрав право. Навчання тривало 4 роки. Здобув ступінь бакалавра. Але вирішив пов’язати своє життя з військом. Насамперед пішов служити в 92-й піхотний полк. Був сержантом. І так само, як Корантен, після чотирьох років служби вирішив скласти іспити і вступити до Загальновійськового училища в Сен-Сірі. Пройшов. Теж уже провчився півтора року і цього року закінчую та отримую звання «лейтенант».
— А які ще є шляхи для молодих людей вашої країни стати елітою її збройних сил?
Александр Жіро:
— Є чимало шляхів. Наприклад, після школи навчатися у військовому ліцеї, а потім вступати до вищого військового навчального закладу. Або здобути цивільну освіту, отримати як мінімум ступінь бакалавра і тоді ще рік вчитися у спеціалізованому військовому закладі.
Корантен Лорон:
— Головне, щоб це був свідомий вибір. У нашій Військовій академії переважна більшість слухачів схиляються до думки, що мають послужити своїй країні. У кожного свої персональні причини. Я, наприклад, з дитинства мріяв стати військовим. У мене дідусь і бабуся були військовими.
Скільки жінок служать у французькій армії
— У наших Збройних Силах останнім часом приділяється значна увага гендерній рівності. Чи багато у вас жінок навчаються і служать у війську. Чи можуть вони обіймати, як ми говоримо, бойові посади, скажімо командира танка чи навідника-оператора БМП?
— Більше ніж 10% у нашій країні служить жінок. Вони обіймають різні посади: і солдатів, і сержантів, і офіцерів. У кожної жінки є такі самі можливості, як у будь-якого чоловіка. І в нашій Академії теж навчаються жінки. А чи можуть вони обіймати більш «важкі» чоловічі посади — це все залежить від фізичних та психологічних можливостей кожної з кандидаток на конкретну посаду.
— Ви могли побачити і трішки відчути те, як готують майбутніх українських офіцерів. Які головні відмінності у вашій і нашій підготовці?
— І ваша академія у Львові, і наша в Сен-Сірі — це піхотні школи. Тільки у вас курсанти вступають одразу на конкретний фах, обирають собі спеціальність, за якою навчаються всі чотири чи п’ять років. У нашому виші ми всі вчимося на загальновійськових офіцерів. Лише після випуску обираємо військовий колектив того чи іншого профілю. І потім ще рік набуваємо практики саме за цим фахом.
— Ви можете обрати самостійно місце служби і відповідно свій подальший фах і долю після закінчення училища?
— Тут у нас є схожість. Як і в Національній академії, ми так розуміємо, і в інших українських військових вишах, розподіл іде згідно з рейтингом кожного випускника. Якщо ти у ньому перший, то і обираєш першим, якщо у кінці — то і обираєш з того, що залишилося.
— Скільки мов вивчають французькі слухачі-офіцери?
— Це залежить від курсу, на якому ти навчаєшся. У нас їх три. Перший пов’язаний з наукою. Другий — з економікою. Третій — міжнародна співпраця. На останньому з переліку, власне, навчаємося ми. Для перших двох прийнятними є знання французької та англійської мов. На нашому курсі поряд з англійською ми можемо обрати ту, яку викладають в нашому училищі. Це може бути, зокрема: арабська, італійська, німецька, іспанська, російська.
Чи вивчають кадети досвід російсько-української війни
— Де ще, окрім України, можуть проходити стажування слухачі Академії в Сен-Сірі?
— Власне, у тих країнах, мови яких вивчають. Наші товариші їздять до Німеччини, Австрії, Іспанії, Італії інших.
— До речі, не беручи до уваги політичний аспект війни між Україною та Росією. Саме як військові, чи вивчають слухачі училища досвід ведення бойових дій українських і російських підрозділів на Донбасі?
— Ні. Нам про нього не розповідають на лекціях. Все, що ми знаємо про цю війну, — це матеріали з газет і телебачення або інтернету.
Про польовий вишкіл курсантів училища в Сен-Сірі та враження від нашого полігону
— Під час перебування в Національній академії вас возили до Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Чи має ваша Академія таку польову навчально-матеріальну базу?
— Наш навчальний заклад, на відміну від вашого, розташований поза містом. І має дуже велику територію. Тому ми можемо на місці відпрацювати як тактичні дії, так і вправлятися у стрільбі. Загалом, у Франції є подібні навчальні центри, як ваш. Вони мають різне призначення: одні з них — для відпрацювання дій в місті, інші — для відпрацювання дій в гірській місцевості. Все організовано чудово і дуже схоже на те, що є у вас.
— Як часто ваші слухачі їздять на полігон, яка частка польових занять у системі підготовки?
— У нас тематично навчання розподілено на дві частини: військову та академічну. Під час військового періоду ми виключно займаємося військовими дисциплінами. У цей період і відбувається польовий вишкіл. В академічний період у нас бувають польові заняття, але лише для того, щоб підтримувати відповідні навички. До речі, саме протягом академічного періоду ми два тижні були в Південній Америці, де відбувалися певні тренування.
— Що вразило найбільше під час відвідування Національної академії сухопутних військ?
— Нас вразила велика кількість класів, боксів, різних приміщень, де мають місце елементи симуляції зброї і ведення бойових дій. Ми здивовані тією кількістю найрізноманітніших тренажерів, імітаційних комп’ютерних класів тощо, де є все, починаючи від стрілецької зброї, протитанкових комплексів і важкої броньованої техніки. Не кажучи вже про окремий Центр імітаційного моделювання. Це дуже сучасне обладнання. І на ньому постійно відпрацьовують різні завдання курсанти.
— А як вам загалом підготовка українських курсантів — наших майбутніх офіцерів?
— Хорошій підготовці сприяє насамперед сучасна матеріальна база. А ще ми помітили, що як у Львові, так і на військовому полігоні, дуже багато спортивних майданчиків, споруд, стадіонів. Українські курсанти в хорошій фізичній формі. Тобто розвивають себе всебічно.
— І крайнє запитання. Ви в Україні вперше. Чим здивувала наша країна?
— Україна дуже красива країна. Нам сподобалась привітність ваших людей. У вас велична культура. Ви є чудовим прикладом ідеальної середини між традиціями і модерном. Українці люблять свою країну і це теж впадає в очі. Любов і шана до своєї країни повсюди. А ще нас зачарував у Львові оперний театр. І ми тепер будемо частіше відвідувати оперу у Франції. Хочемо повернутися сюди ще раз. Нам все дужу сподобалось.
— Дякую за розмову.
Дякую за переклад курсанту Кирилові Дубровському.
Фото пресслужби Національної академії cухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
