Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 23 серпня 2024…
АрміяInform продовжує публікацію документальних фактів російської присутності на Донбасі, які викрили журналісти нашого агентства під час боїв неподалік Дебальцевого в лютому 2015 року.
Трофеї із тавром агресора
У попередньому матеріалі ми продемонстрували, як громадяни країни-агресора перетворювались на «українських шахтарів-повстанців». Та Росія не лише активно надавала людський ресурс для розпалювання конфлікту на сході України. Держава-агресор налагодила постачання бойовикам новітніх зразків зброї, які на той час були на озброєнні лише РФ. Щоправда, ці факти викривались ще на початку вторгнення.
Тоді українські вояки, які визволяли землі від загарбника, часто захоплювали склади з новітніми зразками артилерійських снарядів і мін. Вони за калібром підходили до систем, що перебували на озброєні обох держав багато років, але мали суттєві конструктивні зміни, які збільшували дальність і влучність стрільби, робили їх потужнішими. До того ж у наш полон потрапляли і взірці артилерійських систем, що пройшли серйозну модернізацію на російських заводах. Та апогеєм таких здобутків стала саме битва за Дебальцеве. Зокрема це місто, як і Краматорськ, обстріляне забороненими всіма міжнародними конвенціями касетними ракетами для реактивних систем залпового вогню «Смерч». Не варто наголошувати, що таких снарядів в Україні просто не могло бути.
– Те, що Росія не лише постачає людський ресурс, фінансує інтервенцію, а й озброює бойовиків, для мене – довершений факт, – наголосив тоді командир одного з підрозділів окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади з позивним «Варшава». – Наприклад, під час бою ми захопили реактивні вогнемети і новітню автоматичну зброю, якої ніколи не було на озброєнні наших Збройних Сил. Я навіть не бачив і не читав про такі взірці. На них стоять таврування російських зброярних підприємств. Звідки вони у бойовиків? Це стосується і протитанкових систем, мінометів, гранатометів та екіпірування загалом.
Підтримав офіцера й інший командир підрозділу, якого звали Олег.
– Уночі, неподалік населеного пункту Рідкодуб, сталось бойове зіткнення військовослужбовців ЗС України з бойовиками. Наші воїни захопили кілька реактивних піхотних вогнеметів «Шмель», які використовують лише збройні сили Російської Федерації, – наголосив Олег (розмова відбулась 7 лютого 2015 року. – Прим. автора). – Відповідно до маркування, цей вогнемет виготовлено у 2000-му.
Російські танкісти – підлі боягузи
За словами українського воїна, наші підрозділи чи не після кожного бою отримують трофеї, виготовлені російським оборонпромом – стрілецьке озброєння, специфічне обладнання й навіть танки та бойові машини. До речі, щодо танків, то це тема для майбутнього серйозного розслідування, адже російські танкісти на полі бою показали себе як боягузливі підлі вояки. Вони вели обстріли тільки тих позицій, на яких наші хлопці не мали чим дати відсіч. А якщо траплялась найменша халепа, вони просто кидали отримані від «дідуся кабаєва» броньовані подарунки і тікали, рятуючи свої нікчемні життя.
У відео до матеріалу є унікальні кадри однієї з останніх зйомок військового журналіста, який загинув смертю героя, капітана-лейтенанта Дмитра Лабуткіна. Він відзняв танк, який наші взяли у полон неподалік Дебальцевого. Ще інший російський броньований монстр змінив прапор і став на захист України завдяки мужнім діям воїнів окремої десантно-штурмової бригади. Тоді російські військові злочинці вирішили піти в атаку на позиції львівських десантників, проте вони не лише відступили, а й кинули на полі бою цілком справний танк із повним боєкомплектом. Звісно, українські лицарі скористалися «дарунком» недолугих росіян. Бойову машину насамперед відігнали до наших позицій, а потім десантники вирішили не передавати трофей далі, а зібрати власний екіпаж та взяти на озброєння цю потужну вогневу одиницю. Серед мобілізованих десантників знайшлися необхідні спеціалісти. Очолив екіпаж командир десантного взводу Сергій Подубан із села Савинці, що на Київщині.
– Спочатку було трішки важко, – розповів у лютому 2015 року командир екіпажу. – Відповіді на деякі питання з обслуговування ходової та силової установки танка доводилося шукати навіть в Інтернеті. Але ми здійснили кілька виїздів і навіть провели стрільби. Все вдалось. Отже, наших ворогів примушуватимемо до миру їхньою ж колишньою зброєю.
Також чимало трофейної техніки використано як запчастини для наших танків і бойових машин. Адже ресурси ЗСУ після систематичного розвалу, що почався у 1991 році і закінчився лише у 2014-му, були більш ніж скромні. Та й у пригоді нашим воякам ставали новітні російські приціли і тепловізори, виготовлені за іноземними ліцензіями та встановлені на їхні танки й БМП.
От такі «дрова війни» підкидала Росія на сході України для розпалювання смертельного вогню проти українських громадян. АрміяInform і надалі розповідатиме про російський слід у боях за українське Дебальцеве. У наступному матеріалі розкажемо, як працювали системи бойового російського ІПСО (інформаційно-психологічних операцій) та радіоелектронної боротьби.
