Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Про українсько-кувейтське співробітництво в оборонній сфері АрміяInform розповів український дипломат, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Державі Кувейт у 2010-2019 роках Володимир Толкач.
Історія взаємодії двох держав
– Володимире Сергійовичу, українсько-кувейтське співробітництво у сфері оборони існує вже чимало років. Як все починалось?
– На прохання уряду Кувейту з березня по серпень 2003 року на території емірату був дислокований 19-й окремий батальйон радіаційного, хімічного та біологічного захисту ЗСУ. Оскільки використання режимом Саддама Хусейна зброї масового знищення проти сил коаліції та мирного населення сусідніх держав розглядалося досить імовірним, 20 лютого на засіданні РНБОУ ухвалено рішення направити до району Перської затоки український підрозділ для убезпеченнятамтешнього населення.
Як зазначалося, «обраний Україною гуманітарний варіант є політично виправданим кроком і дозволяє зберегти партнерські відносини нашої держави з усіма країнами-учасницями конфлікту. Це також сприятиме зміцненню міжнародного авторитету України, підвищенню її іміджу як активного учасника складних міжнародних процесів».
Спочатку пункт призначення українського батальйону у районі Перської затоки був невідомим. Дехто називав Кувейт, політики (зокрема спікер Верховної Ради Володимир Литвин) – Бахрейн.
– Ці країни розглядали як місця ймовірного розміщення підрозділів РХБЗ міжнародної коаліції, адже з Іраком межують й інші держави, які теж підтримали військові дії проти Саддама?
– Однією з головних причин був той факт, що Кувейт став плацдармом розміщення головної частини угруповання наземних військ Коаліційних сил.Інший чинник— напрямок вітрів, які дмуть на території Іраку. Уразі застосування Іраком засобів масового ураження проти військ Коаліції вонипонесли б отруйні хмари до Перської затоки, Кувейту, а далі —до Бахрейну.
7 березня 2003-го Держава Кувейт надіслала до України ноту з проханням направити український підрозділ для організації протистояння можливим хімічним або бактеріологічним ударам з боку Іраку. І вже 18 березня Президент України підписав Указ № 227 «Про направлення 19-го окремого батальйону радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних Сил України до Держави Кувейт для надання допомоги в захисті цивільного населення цієї держави від наслідків можливого застосування зброї масового ураження йу ліквідації можливих наслідків застосування зброї масового ураження на території Держави Кувейт».
Відповідно до угоди між Україною та Кувейтом, перед батальйоном ставили широке коло завдань: від проведення хімічної і бактеріологічної розвідки до захисту військовослужбовців та мирного населення Емірату.
Український підрозділ організаційно увійшов у склад Коаліційних об’єднаних оперативних сил з урегулювання кризи й перебував під загальним командуванням Генштабу ЗСУ.
Планування бойового застосування батальйону на оперативному й тактичному рівнях велося під управлінням командувача ВМС Центрального командування Збройних сил США. Передбачалося узгодження ухвалених рішень з українським Генштабом. А безпосереднє керівництво застосуванням батальйону покладалося на штаб Коаліційних об’єднаних оперативних сил з урегулювання кризи.
Важливо, що діяльність українського батальйону відбувалася у взаємодії з підрозділами РХБ захисту військ Коаліції, до яких входили військові США, ФРН, Словаччини, Чехії та Румунії. Американські й німецькі підрозділи відповідали за ведення РХБ розвідки, чехи та словаки мали ефективні засоби обробки військової техніки, а український батальйон міг забезпечити масштабну обробку місцевості й санітарну обробку цивільного населення.
Пізніше згаданий батальйон після реорганізації увійшов у склад українського миротворчого контингенту Стабілізаційних сил у Республіці Ірак і мав найменування 19-й окремий спеціальний батальйон ЗСУ.
Особливо підкреслю, що основною метою наших військових був захист мирного населення від можливої хімічної атаки режиму Саддама Хусейна.
– Як в останні роки змінилося наше військове співробітництво?
– Восени 2010-го відбувся візит керівництва кувейтського оборонного відомства в Україну. Їхню увагу прикули антонівські військово-транспортні літаки. Тоді лише планувалося відновити серійне виготовлення українських «Русланів» (АН-124) на території РФ (Воронеж). У серпні 2016-го і травні 2017 року відбулися візити до України кувейтських військових делегацій на чолі з начальником Генштабу ЗС Кувейту Мухаммедом Аль-Хадером, під час яких проведено переговори з начальником ГШ ЗС України та Міністром оборони України. Тодішній міністр оборони України зустрічався з начальником Генерального штабу Збройних сил Кувейту. Вони обговорили перспективні напрямки українсько-кувейтського співробітництва в оборонній сфері. Кувейтську делегацію ознайомили зі зразками новітньої продукції вітчизняного ОПК.
Між Україною і Кувейтом налагодились дружні взаємини, зокрема в царині військово-технічного співробітництва. Тоді сторони домовилися поглибити його, зокрема розглядали можливість участі військовослужбовців у спільних навчаннях.
У квітні 2017-го українська військова делегація на чолі з тодішнім очільником Генштабу ЗСУ генералом армії Віктором Муженком відвідала Кувейт, провівши зустрічі з начальником Генштабу ЗС Кувейту й міністром оборони.
—Чи є нині співпраця українських підприємств ОПК з кувейтськими?
— У 2012-2016-ті відбулася низка візитів у Кувейт представників ДК «Укроборонпром». Крім того, у вересні 2015-го делегація Міноборони Кувейту на запрошення ДП «Спецтехноекспорт» навідала вітчизняні підприємства «оборонки». Наступного року в Кувейті відбулася презентація озброєнняі військової техніки українського виробництва за участю українських офіцерів та оборонного відомства Кувейту. Кувейтцямпоказали БПЛА «Фантом», макети ПТРК «Скіф», «Корсар», середньомагістральний літак Ан-178, екіпаж якого виконав демонстраційний політ спільно з пілотами ВПС емірату.
У грудні 2019 року українські компанії-спецекспортери, які входять до держконцерну «Укроборонпром» (ДГЗП «Спецтехноекспорт», ДП СЗТР «Прогрес»), а також ВІК «Девіро» та ТОВ «Укрспецсистемс» узяли участь у 5-й Міжнародній оборонній виставці-конференції «Gulf Defense & Aerospace» (GDA) у місті Ель-Кувейт (212 компаній з 31 країни).
Нинішній Посол України в Державі Кувейт Олександр Балануца взяв участь у церемонії відкриття виставки, після чого відвідав український стенд і поспілкувався з представниками українських компаній, запевнивши їх у готовності Посольства всебічно сприятиу просуванні української продукції на кувейтський ринок.
Український стенд на виставці відвідав і головний гість заходу –начальник кувейтського Генштабу генерал-лейтенант Мухаммед Аль-Хадер та керівники й представники генеральних штабів і міністерств оборони ОАЕ, Саудівської Аравії, Єгипту, Йорданії.
Від домовленостей – до реального стану справ
– Який стан цієї співпраці наразі?
–18 березня 2018 року у м. Ель-Кувейті між урядами України й Держави Кувейт підписано угоду про співробітництво у військовій та інших сферах, зокрема у напрямах оборонної промисловості та логістики, військової освіти й підготовки персоналу. Сторони домовилися про взаємний обмін розвідувальною та іншою спеціалізованою інформацією, співпрацю між оборонно-промисловими комплексами держав, постачання озброєння, військової техніки, іншої продукції військового призначення, обслуговування, ремонт і модернізацію військової техніки та обладнання. Крім того, документ створив правові рамки у питаннях розробки і реалізації відповідних програм, спільних наукових досліджень і виробництва та продажу оборонного обладнання.
Уряд України затвердив цю Угоду восени 2018-го. На жаль, кувейтська сторона досі не виконала необхідні внутрішньодержавні процедури. Створення умов для введення Угоди в дію було предметом обговорення у липні 2019 року Посла України в Державі Кувейт Олександра Балануци з очільником Генштабу Збройних сил Держави Кувейт генерал-лейтенантом Мухаммедом Аль-Хадером. Ну, а щодо найостанніших новин у цій сфері, наскільки мені відомо, нещодавно Секретар РНБОУ Олексій Данілов провів зустріч з Надзвичайним і Повноважним Послом Держави Кувейт в Україні Рашидом Хамадом Аль-Адвані. Під час зустрічі вони обговорили актуальні питання двостороннього співробітництва, зокрема у галузі сільського господарства, продовольчій безпеці, медичній і військово-технічній царинах.
Секретар РНБОУ та пан Посол обговорили поточну безпекову ситуацію в світі та регіоні, зокрема в контексті збройного конфлікту на Сході України. Сторони висловили зацікавленість надалі розвиватий поглиблювати двосторонню співпрацю.
Відзначу перспективність взаємодії на рівні особового складу Збройних Сил. Нам є чим поділитися з кувейтськими колегами. Передусім здобутим в останні роки бойовим досвідом.
Досвід Кувейту – як приклад Україні
– Чи можна порівнювати військовий конфлікт у Кувейті та російсько-українську війну на Донбасі?
– Порівнюючи події окупації частини Кувейту Іраком у 1990-ті з нинішньою окупацією РФ територій Донбасу і АР Криму, слід відзначити схожу рису – несподіваність агресивних дій з боку колишнього партнера. Кувейт і Ірак безпосередньо перед іракською агресією мали «найкращі відносини», як і Україна з Росією.
Нині Кувейт дотримується стратегії «малої держави», вважаючи основним пріоритетом зовнішньої політики збереження дружніх відносин з усіма країнами. Це і зумовлює утримання в голосуваннях з української тематики в межах ООН та надання однозначної підтримки під час ухвалення Генеральною асамблеєю резолюцій. Однак стосовно підтримки територіальної цілісності України Кувейт серед 100 інших держав 27 березня 2014-гопідтримав відповідну резолюцію Генасамблеї ООН. Слід відзначити підтримку, надану Кувейтом як непостійним членом Радбезу ООН у голосуванні з питання захоплення українських моряків і суден у Керченській протоці 9 грудня 2018 року. Питання вільного проходу є досить чутливим для Кувейту в контексті періодичної напруги з проходженням танкерів через Ормузьку протоку.
Досвід Кувейту свідчить, що вкрай важливо й вигідно для потерпілої держави максимально продовжувати терміни виплати компенсацій і не допускати перенесення розгляду питань компенсаційних виплат на двосторонній рівень. Адже так зберігається ситуація м’якого й завуальованого міжнародного тиску на недавнього агресора.
Хоча історичний досвід Кувейту для України корисний, однак дорожньою картою стати не може. Адже Росія, на жаль, залишається постійним членом РБ ООН і здатна заблокувати будь-яке її рішення. Але за підтримки «коаліції зацікавлених постраждалих» можна винести питання компенсаційних виплат на рівень Генасамблеї ООН.
Практика Кувейту залишається одним з найпоказовіших прикладів покарання агресора в сучасній історії. Він свідчить, що агресія однієї держави проти іншої врешті матиме серйозні й далекосяжні наслідки, а агресор нестиме повну відповідальність за свої дії, зокрема компенсуватиме визнані матеріальні й нематеріальні збитки.
Тому першочерговим завданням є наша повсякденна робота з консолідації міжнародної спільноти навколо імперативності забезпечення світового порядку через дотримання норм міжнародного права всіма без винятку державами. Слід пам’ятати і про порушення прав людини, передусім основоположного — права на життя, визначеного Європейською конвенцією з прав людини. Отже, агресор повинен і понесе рано чи пізно покарання за сподіяне лихо.
– Дякую за розмову!
