Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
Льотчик 3-го класу Олексій в дитинстві не мріяв стати військовим, але, як показує життєвий досвід, спонтанні рішення виявляються найвдалішими. Втілити мрію батька, який закінчив авіаційне училище та з певних причин не зміг літати, син сьогодні вважає вольовим і правильним рішенням, про яке він ніколи не пожалкує.
— У 2017 році на аеродромі Коротич я вперше піднявся в небо і відчув себе на своєму місці. Перші декілька хвилин було відчуття невагомості, але головне — вміти опанувати себе, бо це твоя професія, яка потребує цілковитої концентрації, підготовки та психологічної налаштованості.
Лише торік льотчик закінчив Харківський національний університет ПС імені Івана Кожедуба. У бригаді транспортної авіації імені Дмитра Майбороди Олексій служить менше ніж пів року, та у свої 23 вже має понад 200 годин нальоту.
— Найважче керувати літаком у спеку, коли виходиш з кабіни весь мокрий не від того, що тобі жарко, а від втоми та виснаження. Літати — це не просто вести велику машину, це відповідальність за виконання поставлених завдань та, насамперед, за життя екіпажу.
Такої ж думки дотримується Анатолій, колишній випускник Кіровоградської льотної академії НАУ. Хлопець пішов навчатися на пілота, але після закінчення академії вирішив призватися до війська. Про такі випадки кажуть — один на мільйон.
— Небо — це мій дім. Колись я побоювався армії, але переосмисливши своє життя та цінності, бачу себе тільки військовим льотчиком, професіоналом своєї справи. Нині я — помічник командира корабля, сподіваюсь, скоро, із накопиченням досвіду, стану і командиром. Все залежить від людини — якщо чогось дуже сильно захотіти, то всього можна досягти.
Штурмана корабля авіаційного загону авіаційної ескадрильї Дениса, який пишається важливістю своєї професії на борту повітряного судна, на обрану професію надихнув дідусь.
— Коли я обирав професію, то одразу знав, що вона унікальна і водночас відповідальна. Штурман має володіти глибокими знаннями математики та інших точних наук, бо в мої обов’язки входять усі розрахунки: прокладання маршруту, розрахунок швидкості, часу, контроль польоту, точки десантування тощо.
Олена Гаврилюк
