Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
- Сергій Сергійович (Сайгон).Юпак— книга року BBC — 2020. Це роман про українське село. Зі своїми традиціями, діалектом, порядками, звичаями та гріхами. Про таке, яким воно було на стику з епохою інтернету. Про сонне село на сході України, загублене в запилюженому степу. У степу з крикливими цвіркунами, духмяним полином і гарячим вітром. У степу, в якому ніхто не свій, окрім своїх… Про це повідомляє Армія FM.
- Віталій Запека. Герої, херої та не дуже— воєнно-сатиричний роман добровольця Віталія Запеки, який три роки провів на війні, Щоб весело, смішно писати про серйозні речі, треба мати талант. І автор, на рахунку якого вже декілька виданих книг, зокрема “Цуцик”, “Батальйон Полтава: роки війни”, безперечно, ним обдарований. Роман написаний на основі реальних подій, в яких автор здебільшого брав безпосередню участь. У книзі з гумором та сатирою описується життя, служба, стосунки, омани, ілюзії та сподівання вчорашніх бухгалтерів, будівельників тощо, котрі за покликом серця стали воїнами в добровольчих батальйонах.
- Володимир Тихий. Книга Наші котики. Бліндажділиться на дві частини: кіноповість “Наші Котики” (за мотивами однойменного сценарію Володимира Тихого) і дев’ять новел під загальною назвою “Бліндаж”. Головні герої — наші улюбленці з фільму, але сюжети вже інші. Всі історії засновані на реальних подіях, які розгортаються на початку гарячої фази війни на сході України. На одну з позицій фронту заступають на бойове чергування головні герої: інженер, актор і продавець квітів. Воїни-добровольці, як і тисячі їхніх побратимів, і гадки не мають, що відіграють вирішальну роль у захисті Батьківщини поки ставатиме на ноги боєздатна регулярна армія. Історії головних героїв з позивними Літо, Професор і Грін, які доброволець Валерій Пузік узяв з реального фронтового життя, передовсім писалися для веб серіалу Бліндаж.
- Дмитро Вербич. Точка неповернення — книга про сучасних українських лицарів із різним способом життя: вегетаріанця, який торгував соляркою в Нігерії, тренера з фрі-файту, мандрівника й багатьох інших. Проте в одну мить для них настала точка неповернення — точка, після якої життя вже не може бути таким, як до того. Почалася війна. У цій книжці боєць добровольчого батальйону Дмитро Вербич розповідає про активну фазу бойових дій 2014–2015 років, коли вся країна, затамувавши подих, чекала звісток зі сходу України. Він відверто розказує про багатоликість ворогів на фронті: сепаратисти, російські спецназівці, холод, голод і бруд. Про те, як воювати з ножем проти гранатомета чи кулемета та ухвалювати рішення, від яких залежить не лише твоє життя. І те, як страшно, коли події розгортаються наче в комп’ютерній грі, проте зберегтися й вийти ти вже не можеш.
- Володимир Гладіон. Друга лінія. (Не)тактичні історії.2015 рік. АТО. Четверта хвиля мобілізації. Кожен зі свого військкомату, кожен з особистих причин: спершу на навчання, а потім і на другу лінію оборони потрапляє безліч різних людей. Маса настільки різношерста, що зробити з неї військо — більше ніж перемога. Два з половиною десятки оповідань, що складають цю повість, — не прості хроніки кількарічної давнини, а замальовки художника, написані з натури, пережиті, осмислені, десь пронизані сумом і болем, адже це війна, десь сповнені глибоких філософських роздумів, адже на лезі бритви відчуваєш усе гостріше, утім десь присмачені й гумором, адже і на війні є життя зі своїми приколами і проколами, занудами і диваками.
- Олександр Данилюк. Ті, що стомилися боятися— спогади про Дебальцівський котел єдиного хірурга, який оперував безпосередньо в оточенні, оперував просто в окопі. Час, що минув відтоді, жодним чином не применшив значення тих героїчних і трагічних боїв 2015 року. Відчути та пережити їх знову і знову, щоб переконатися: так долають страх, так народжується віра в незламність добра, так ми стаємо переможцями.
- Василь Піддубний. Невидана книга автора Грані граніту трансформувалася в Історії,до якої увійшли близько 30 оповідань та есе не тільки війну, а й про життя після. Василь Піддубний в березні 2014 року добровольцем пішов захищати Україну. Служив в 10 окремому мотопіхотному батальйоні Полісся кулеметником, пізніше снайпером. Брав участь у бойових діях в складі 30-ї та 72-ї бригад. Нині він солдат запасу. Побачене на війні відкарбувалось в пам’яті, мов слід берця на випаленій землі. Тому, повернувшись до мирного життя, продовжив війну на іншому, інформаційному фронті.
- Василь Паламарчук. Військовий непотріб — книга про простих військовослужбовців однієї артилерійської батареї, які жили й воювали, просто робили свою роботу. Спочатку це були короткі уривки на Фейсбуку, які через три роки перетворились в книгу. Учасник бойових дій Василь Паламарчук дав таку назву книзі через вислів одного військового високопосадовця, який «військовим непотребом» назвав інших військових, які не мали таких високих звань і вислуги. Цей вислів прижився в бригаді та став мемом, як “бандерівці” чи “карателі”.
- Володимир Тихийта Валерій Пузік. Кіноповість Наші котики— це трагікомічна розповідь про пригоди бійців АТО, створена за мотивами сценарію однойменного фільму режисера Володимира Тихого, який він написав у співавторстві з Валерієм Пузіком. Події розгортаються на початку гарячої фази війни на сході України. На одну з позицій фронту заступають на бойове чергування головні герої: інженер, актор і продавець квітів. Воїни-добровольці, як і тисячі їхніх побратимів, і гадки не мають, що відіграють вирішальну роль у захисті Батьківщини поки ставатиме на ноги боєздатна регулярна армія. Історії головних героїв з позивними Літо, Професор і Грін, які доброволець Валерій Пузік узяв з реального фронтового життя, передовсім писалися для вебсеріалу Бліндаж. У виданні вміщено дев’ять сюжетів.
- Віктор Чернієнко. Щоденник військового лікаря— автобіографічна книга. Це записки молодого хірурга про війну, а точніше — про страшні події Іловайського оточення 2014 року. Віктор Чернієнко, здобувши спеціальність лікаря, за власним бажанням подався до лав Збройних сил й вступив до Української військово-медичної академії Києва. Завершивши навчання, за покликом серця у 2014 році пішов на війну. Волею долі опинився у пеклі страшних боїв на Донбасі.
