Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
У переддень нового 2021 року Президент України своїм указом присвоїв почесні найменування низці підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань держави.
В очікуванні урочистого маршу
Зокрема в переліку військових частин, які матимуть у назві імена видатних українців, є й воїни-зв’язківці, що служать в окремому полку зв’язку радіотехнічного забезпечення Повітряного командування «Захід». Відтепер вони матимуть почесне звання «імені В’ячеслава Чорновола».
Відомо, що просто так, з повітря історичну постать, іменем якої хоче іменуватися підрозділ, не обирають. Та й процедура присвоєння почесного імені військовій частині досить тривала. Тож чому серед розмаїття історичних постатей України, що мають явно військовий бекграунд, зв’язківці-авіатори пристали саме на кандидатуру українського політичного діяча?
Про це кореспонденту АрміяІnform розповів командир військової частини полковник Юрій Красноштан. Командир, який нещодавно приймав з рук вищого керівництва стрічку з почесною назвою, з гордістю демонструє її кореспондентові нашого видання.
— Насправді зв’язок зв’язківців-авіаторів з В’ячеславом Чорноволом набагато тісніший, ніж здається. І хоча дехто наголошує, що дійсно могли обрати якогось військового діяча, ми з гордістю іменуватимемося на честь В’ячеслава Максимовича, — говорить офіцер. — І ось чому: наша військова частина є правонаступницею підрозділу ППО, який у 1992 році складав Військову присягу на вірність народові України за участю видатного українського політика Чорновола. Можна сказати, що він є «хрещеним батьком» нас, зв’язківців, у лавах українського війська. І ми цей зв’язок закріпили історично рішенням всього військового колективу!
До слова, якщо є стрічка з почесним найменуванням, то має бути й Бойовий прапор, на якому вона має кріпитись.
— Ми не встигли його отримати до визначної дати. Адже підприємство, яке виготовляє такі прапори, є в Україні чи не в одиничному екземплярі. Але Бойовий прапор уже готовий, тож чекаємо визначної події, коли колективом полку вдягнемо парадні однострої і зможемо з гордістю пройтись урочистим маршем уже з повністю спорядженою святинею полку, — зазначає командир.
А приводів для гордості вистачає, хоча скромні авіатори-зв’язківці воліють про це не говорити. Рік 2020-й, попри пандемію, оргштатні заходи у полку завершили, як кажуть, на позитивну оцінку.
— Ми виконували завдання й на Сході, й із забезпечення зв’язку для потреб захисту повітряного кордону держави, — говорить командир. — У нас правило — ніхто не сидить склавши руки. За програмою бойової підготовки провели низку практичних тренувань. Готували й техніку, яка є в частині, освоювали нові зразки, приймали у себе курсантів профільних вишів на стажування. Та й молодих офіцерів, яких випускають військові навчальні заклади Харкова та Києва, адаптували до виконання службових обов’язків. Нині впевнено можна сказати, що лейтенанти-випускники готові хоч у бій, хоч на міжнародні навчання. Не підведуть!
У казармах з’явилися нові душові, бойлери, пральні машинки, великі «плазми»
Звісно, між Новим роком і Різдвом — період затишшя у військах. Новий навчальний період розпочнеться лише в другій декаді січня. Але в полку вже триває підготовка до нього. Крім того, не зупиняється покращення умов життя та служби особового складу.
— Торік завдяки субвенціям ми змогли отримати близько 600 тисяч гривень на ремонт казармених приміщень та інших споруд військового містечка. Перші, звісно, в пріоритеті, бо там живе наш золотий фонд — строковики. Як наголошує керівництво держави, військова служба має бути людяною. Ті, хто йдуть служити у військо, особливо строковики, не повинні відчувати брак елементарного комфорту. Тому в казармах з’явилися нові душові, бойлери, пральні машинки, великі «плазми», де солдати можуть подивитися кіно у вільний час. У процесі — ремонт спальних приміщень. А ще у нас буде крутий спортзал. Поки приміщення ремонтують, ми вже закупили лавки для жиму, орбітреки, велотренажери. Окремо буде ділянка з тренажерами просто неба. Хочемо, щоб хлопці жили так, аби їм не хотілося звідси йти, — говорить командир.
Видно, що питання плинності кадрів його турбує не на жарт. Як уже зазначав офіцер, торік підрозділ пережив оптимізацію штатної структури. А от завдання залишилися ті ж самі. Тому командир наголошує, що буде радий прийняти на службу контрактників і офіцерів, зокрема й за призовом.
Єдина проблема — житло. У невеличкому військовому містечку винайняти бодай «кут» — досить складно. А у ближньому Львові оренда вартує, як кажуть англійці, аn arm and a leg — тобто значну суму. І тому черги з потенційних контрактників-зв’язківців ще не спостерігається.
— Позаторік отримали такий собі «промінчик надії» у вигляді закладення фундаменту 54-квартирного чотириповерхового гуртожитку. Але наразі будівництво заморожене, бо кошти переказані на завершення інших об’єктів військового будівництва в регіоні. Якби цей об’єкт завершили та здали в експлуатацію, як планувалося, а це четвертий квартал 2020-го, то аргументів для залучення нових кадрів мали би більше. Службове житло для офіцера чи контрактника — це вже стимул будувати кар’єру у військовій частині. А якщо цього стимулу немає, про що говорити? — зазначає Юрій Красноштан.
З його слів, в частині знадобилися б якраз фахівці, які тямлять у новітній апаратурі зв’язку. Бо полк поступово оновлює матеріальну базу. Є й американські «Харріси», й інші цікаві новинки, які постачає український ОПК. Але потрібні фахівці, які б це опанували та застосовували на благо війська й держави. Втім, зв’язківці-авіатори в році, що настав, не планують плисти за течією. Завдань і поточної роботи завжди багато. Командир наголошує: мусимо давати лад і в побутових справах. І, як говорить професійний сленг військових зв’язківців, «качати зв’язок» для потреб охорони повітряного простору країни й виконання завдань військами в районі ООС.
Фото та відео автора й з архіву ПвК «Захід» ПС ЗС України.
