Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
28-річний офіцер Володимир із позивним «Браво» командує взводом на одній із позицій підрозділу української морської піхоти на Приазов’ї. Його опорний пункт знаходиться у вирі бойових дій – спокійно тут не було ніколи за шість з половиною років бойових дій. Ось і нині, у перші дні Нового року, обстріли тривають майже щодня. Гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети та стрілецька зброя різного штибу – перемир’я? Ні, не чули…
Коли у 2014 році на той час 23-річний хлопець був мобілізований до 80-ї десантно-штурмової, а на той час – ще аеромобільної бригади, він був не просто юнаком із вулиці – принаймні, мав досвід строкової служби. Уже в десантних військах здобув бойові навички, пройшовши дві ротації на Луганщині.
– Найбільше запам’яталося бойове хрещення, один із перших боїв, – розповідає морпіх. – Ми тоді стояли в районі Кримського, я був старшим навідником… Виїхали в поле поблизу села Сокільники, і з будинків по нас відкрили вогонь… Прийняли бій… Майже одразу загинув наш кулеметник… От тоді вперше почув посвист куль над головою, вперше стріляв уже не по мішенях, а в реальні цілі, яких проте не бачив крізь провалля вікон…
Здобувши бойовий досвід та добре зарекомендувавши себе під час служби, десантник отримав путівку в життя – командування скерувало його на навчання до вищого військового навчального закладу.
Взагалі служба в Десантно-штурмових військах Володимиру подобалася, але під час навчання в академії він відчув, що все ж прагне іншого.
– Із двома стихіями – суходолом і повітрям я, як десантник, уже був знайомий, – усміхається молодий офіцер. – Але потягнуло мене в морську піхоту – тут є ще й третя стихія, море! Відповідно, більше завдань, більший обсяг бойової підготовки. Цікаво!
Після здобуття первинного офіцерського звання він прийшов служити до морської піхоти, отримав під командування взвод.
– Люди – різні, як за віком, так і за бойовим досвідом, зрештою, за характерами, – говорить командир. – Вивчив особовий склад, виявив лідерів у колективі, зробив свої висновки. Дуже допомагали моєму становленню як командира інші офіцери батальйону – колектив у нас прекрасний, і я пишаюся службою в цьому батальйоні морської піхоти!
Як розповідає «Браво», нині морпіхам вистачає бойової роботи. Немає коли гаяти час і між ротаціями – процес бойової підготовки є безперервним.
– Постійно вдосконалюємось, чогось навчаємось в інших та не забуваємо й свої бойові традиції, що вже склалися за роки служби та війни, – додає офіцер. – Бойова, фізична та морально-психологічна підготовка є тими трьома китами військової служби, на яких тримається усе. Та й взагалі, якщо казати про мене – мені служба в армії подобається: це – моє! І, якщо кажуть, мрійте, бо мрії збуваються, я кажу так: моя мрія стати офіцером реально збулася – я розпочав війну солдатом, а тепер є офіцером Збройних Сил України! Тепер мрію про перемогу, більше того – вірю в неї!
