Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Новорічні та різдвяні свята – одні з найбільших та найочікуваніших свят у всьому світі. Адже це дивовижні святкові гірлянди, смаколики, а головне – офіційні державні вихідні, тож – унікальна можливість для всіх на планеті зібратися своїми родинами та відчути тепло сімейного вогнища, світла, оновлення та добра.
Утім, відчути радість рідних обіймів у ці дні вдається таки не кожному. Чоловіки і жінки, які несуть військову службу, нерідко навіть на свята мусять виконувати свій військовий обов’язок у частині або ж навіть за межами своїх країн. Чи вдається в такому разі іноземним військовим відчути святковий настрій, які подарунки та традиції відзначення Нового року та Різдва у їхніх арміях – ексклюзивно для АрміяInform розповіли військовослужбовці з інших країн, які просто зараз перебувають на передовій та допомагають Україні захищати свої землі від російської агресії на Донбасі.
Велика Британія
Лондонсько-український морпіх Даніель Рідлі у лавах Збройних Сил уже два роки. Прийшов до українського війська із чималим досвідом – після чотирьох років служби в британській піхоті, участі в бойових діях в Іраку, також Рідлі був медиком-волонтером у Сирії, Колумбії, працював у військових таборах у Бірмі.
За його словами, найбільше британські військові чекають відпустки до свят. Вона починається напередодні Різдва, яке святкується 25 грудня і закінчується після Нового року. Але для тих, хто отримати відпустку не може, тобто залишається нести службу в частині, також намагаються організувати свято.
– На Різдво в нас завжди влаштовують велику Різдвяну вечерю. Основною традицією такої вечері є те, що це єдиний день у році, коли офіцери подають їжу рядовим військовослужбовцям. Цього ніколи не буває в інші дні. Цієї традиції дотримуються всі підрозділи. У нашому батальйоні, коли офіцери подали нам вечерю, ми всі їли разом. Також цього дня дозволено випити трохи пива. Під час святкування Різдва, де б ми не були, намагаємось влаштувати справжнє свято, використовуючи декорації та костюми. Завжди грає приємна різдвяна музика. Святкування Нового року схоже на Різдво, але, як правило, вечеря триває довше. Також обов’язковою на Різдво у нас є церковна служба на чолі з нашим падре (військовим капеланом).
Популярним ще з минулих століть залишається надсилання родичам та друзям різдвяних листівок. Це стало своєрідним змаганням, у кого листівок до свят буде більше.
Напередодні Нового року в казармах, як і в будинках, має панувати зразковий лад, а всі борги, що накопичились за рік, мають бути сплачені. У цивільних британців є традиція – з настанням опівночі господар будинку широко відчиняє двері, щоб старий рік пішов, а новий заходив до оселі. Потім двері і вікна зачиняються і з цієї миті чекають першого гостя. Від того, хто першим переступить поріг будинку, залежить, чи щаститиме в новому році. У військовій частині двері і вікна не відчиняють, проте перший гість має вирізнятися веселою та доброю вдачею.
Вірменія
Вірменин на позивний «Марік» служить у Збройних Силах України з початку 2015 року.
Розповів, що особливістю вірменського Різдва є те, що 6 січня вірмени святкують одразу два Господські свята – Різдво і Богоявлення, тобто Хрещення Господнє. Це пов’язано з тим, що до V століття, Вселенська Церква святкувала ці свята в один день. Вірмени залишаються досі вірними цій традиції. Зрештою, як і інші церкви старосхідної традиції. Різдво і Хрещення – це народження Ісуса Христа, перше – фізичне, або тілесне, а друге – духовне.
– У Вірменії на різдвяні свята прийнято збиратися всією родиною та влаштовувати гучні святкування. Якщо ж військовослужбовці у цей період залишаються в частині, то і там намагаються влаштувати справжнє свято. Традиційно на військовій кухні цього дня готують долму – голубці, завернуті у виноградне листя. Ще однією особливістю святкового столу є шашлик. У Вірменії його готують абсолютно з усього: з курки, риби, м’яса.
На Різдво обов’язковою є солодка традиційна каша, подібна до української куті, у яку обов’язково додають курагу, ізюм і барбарис, – каже воїн.
Якщо запитати про колядки, то їх у Вірменії немає. Однак, є одна цікава вірменська традиція стосовно Водохрещі. Під час хрещення води, 6 січня, з-поміж парафіян обирають людину, у народі – «хресний», або ж хачкавор, що означає піклувальник або опікун. Він витягує з води хрест і тримає його вдома протягом 40 днів. Після того священник іде до цього опікуна додому, освячує квартиру і забирає хрест. Утім, людина все одно піклується про потреби церкви протягом усього року. В армії ця традиція може бути виконана стосовно опіки над капличкою.
Ізраїль
Старший солдат Григорій Пивоваров — громадянин Ізраїлю. Строкову службу проходив у найстарішій ізраїльській бригаді, а з 2014-го воює за незалежність України. Починав з батальйону «Айдар», далі був «Правий сектор», і лише 2016-го йому вдалося офіційно підписати контракт з українським військом. На запитання, навіщо йому воювати за Україну, відповідає: «Після того, як побачив Революцію Гідності, щирість і братерство українців, зрозумів, що матиме за честь жити поруч із цими людьми і воювати з ними пліч-о-пліч за цю прекрасну землю. Він розповів, як святкують новорічні свята в Ізраїльській армії.
– У євреїв святкують не Новий рік, а Хануку – це свято світла. Тобто свято перемоги світла над темрявою, древнє свято єврейського повстання проти Грецької імперії. Святкують Хануку вісім днів на знак того, що вісім днів горіла лампа, поки після звільнення Єрусалима привезли чисте масло.
Усі вісім днів запалюють «ханукію». По одній свічці кожного вечора на кожен день тижня плюс ще одну свічку. Для цього збираються всією частиною, приходить ребі (ізраїльський капелан) або командир, говорять кілька добрих слів і запалюють свічку. Особливістю цього свята є те, що до нього готують та дарують солодкі пончики, картопляні деруни.
Під час Хануки треба вітатися один з одним, бажаючи «Світлої Хануки». Для військових особливо добрим знаком є подарувати дрібні гроші, монети дітям.
Хорватія
Хорват Векослав в українському війську вже понад 8 місяців. Боронить Донбас від загарбників у складі окремого батальйону морської піхоти. Перед тим пройшов строкову службу та служив на контракті у збройних силах Хорватії.
Векослав розповів, що в Хорватії, як і в Ізраїлі, святкування Нового року та Різдва Христового пов’язане з таїнством світла. Так само як і євреї на Хануку, перед Різдвом хорвати запалюють свічки, але їх лише чотири, і не щодня.
– Запалювати першу свічку в нашій країні прийнято за чотири тижні до Різдва в неділю. Відбувається це під час церковної служби на свято святого Степана. У військовій частині – під час зборів і молитви нашого капелана. Наступну свічку запалюють рівно за тиждень, третю – ще за тиждень і так до самого Різдва.
На Різдво особливістю є святкова вечеря, на якій обов’язково має бути присутня страва з птиці. У той час, як на Новий рік – обов’язковою стравою є свинина.
У родинах прийнято на святвечір класти великий «пеньок» – колоду в сімейне вогнище, щоб у родині було завжди тепло.
Сполучені Штати Америки
Американець Алекс, який нині служить у складі ЗС України та обороняє українську землю від агресії РФ, також розповів про подібну до британської армії традицію щодо «прислужування» на святвечір офіцерів солдатам. Проте пояснив, що цього дня як би не хотілося якомога більше випробувати на стійкість офіцерів, рядові все ж таки намагаються не «нахабніти». Знають – завтра настане новий день і все стане на свої місця.
– Як на мене, ця традиція дуже важлива, адже це час єднання і дружби, що запам’ятається на все життя.
У американців на Різдво прийнято практично об’їдатись за святковим столом.
– На Різдво американці частують свої родини і друзів великою вечерею. На якій традиційно має бути картопля-пюре, запечена птиця, імбирне печиво. Запивають усе егногом – це як ґоґоль-моґоль, тільки з молоком чи збитими вершками.
Японія
Про японські традиції святкування Нового року розповіла донеччанка Яна Харада, яка уже понад десять років живе в країні, де сходить Сонце.
– У Японії замість звичних дванадцяти ударів дзвони лунають аж сто вісім разів. За переконаннями японців, кожен удар вбиває людські «гріхи». Їх нараховується шість: жадібність, злість, дурість, легковажність, нерішучість, заздрість. До того ж кожна з цих хиб має вісімнадцять відтінків. Після того, як усі хиби буде «вбито», потрібно голосно й щиро сміятися – це приносить щастя. Вважається, що Новий рік треба зустрічати в обновках, щоб весь рік були обнови. За повір’ям, який перший день Нового року, таким буде й весь рік, тому бажано важку й неприємну роботу відкласти на потім.
Іспанія
В Іспанії в новорічну ніч за традицією треба їсти виноград. Під бій годинників кожен має встигнути з’їсти дванадцять ягідок, кожна з яких відповідає за місяць року, що настає.
Італія
В Італії у новорічну ніч заведено голосно кричати, проводжаючи старий рік і вітаючи новий. Ще одна цікава традиція: позбуватись усіх непотрібних речей. Хоча в армії їх не викидають через вікно, у той момент, коли годинники б’ють дванадцять, як це прийнято у цивільних, проте також перебирають і викидають непотрібні речі, щоб позбутися поганих намірів і зустріти Новий рік з відкритим серцем і щирими думками.
Новий рік по-українськи в Ліберії та Конго
Підполковник Анатолій Стельмах святкував 2017-й Новий рік у складі миротворчого контингенту, що виконував завдання в Конго.
– Святкування Нового року в нас відбувалося за українським часом. Увесь особовий склад у новорічну ніч зібрався за святковою вечерею, аби послухати привітання Президента України.
Особливістю моєї ротації було те, що в нас була прикрашена справжня ялинка, яку привезли з України під час ротації наших вертольотів. Це було величезне свято для всіх. Адже у спекотному африканському кліматі таких дерев не побачиш. Але найбільше святкового настрою додавало спілкування з рідними. Кілька теплих слів у святкову ніч додали наснаги служити і бажання повернутися якнайшвидше додому.
Підполковник Олександр Олехнович 2016-го зустрічав Новоріччя у Ліберії. Там, каже, ялинку на свята з України привезти не змогли (ротація найближча була понад пів року до того), проте місцева «новорічна» пальма в українських прикрасах мала не гірший вигляд. І так само піднімала настрій військовослужбовцям.
-Святковий стіл був накритий за традиціями української кухні, аби кожен з нас відчув себе хоч трішки ближче до Батьківщини і до своєї домівки. Але оскільки екзотичних місцевих фруктів та морепродуктів у Ліберії величезне розмаїття, без них, звісно ж не обійшлося. Але найприємніша згадка залишилася про те, як мене привітала моя родина та друзі з України.
Як бачимо, традиції можуть бути схожими або різнитися, хтось святкує гучніше Новий рік, хтось Різдво, а хтось замість Різдва Хануку чи Богоявлення, але всіх військових об’єднує одне – бажання бути у колі своєї родини, коли найбільшим подарунком до свята є не святкові наїдки чи привітання, а відпустка додому на новорічно-різдвяні свята.
