Розпочавши службу Україні на посаді командира 1-го Волинського корпусу Армії УНР фаховий військовий зріс до служби у Генеральному штабі Дієвої Армії, а в підсумку обійняв посаду Військового…
Старший сержант Яременко Лариса із позивним «Веста» на фронті вже п’яту ротацію. Справжня берегиня сімейного вогнища, хазяйновита жінка, віддана матуся… Здається, на війні, де треба холодний розум та ніхто не має права на жалість, таким зовсім не місце… Та Лариса рвалась на фронт ще з весни 2014-го…
— З самого початку війни племінник пішов воювати у десантну бригаду. Дуже за нього хвилювалась і теж хотіла бути корисною війську. До того ж хлопець завжди розповідав, як же потрібні медики на війні… А коли чула про його загиблих товаришів, яких не довезли до госпіталю, то й взагалі серце кров’ю обливалось. А раптом змогла б кого врятувати? Як тут спокійно в тилу відсидишся? Я з родини медиків – до війни працювала у районній лікарні, мати – медична сестра, дядько з братом – хірурги, донька та дружина брата – стоматологи…
Прослуживши три роки на посаді головної медсестри медичної роти окремої механізованої бригади, вдома майже не затрималась. Трішки перепочила й знову повернулась на службу! Тепер вже не зарікається. Каже: служитиме, поки відчуватиме свою потрібність на війні!
— На фронті посада головної медсестри – зовсім не про менеджмент. Я безпосередньо брала участь у евакуації поранених, рятувала хлопців. Бо ж саме це головне моє завдання! Особливо важким було 23 серпня 2018-го, Жолобок, коли бойовики атакували із застосуванням великокаліберної артилерії, мінометів…Ми тоді багатьох витягнули, працювали одразу на три батальйони. Загалом евакуювала до сотні хлопців і завжди дізнавалась, як склалась надалі доля кожного. На щастя, усі залишились живими й повернулись до родин. Для мене як для медика це найкращий комплімент.
За п’ять ротацій, де тільки не довелось рятувати воїнів сміливій жінці! Торецьк, Майорськ, Світлодарська дуга, Кримське… І хоч таких поранень у районній лікарні Лариса не бачила, зізнається : «Голова боїться, а руки роблять!»
— Коли усвідомлюєш що від чіткості та швидкості твоїх дій залежить чиєсь життя, організм включає такі ресурси, про які ти раніше навіть не здогадувався. Працюєш на автоматі з єдиною думкою: «Аби тільки встигнути, аби довезти, а решта не має значення…»
І хоч новий 2021-й «Веста» святкувати не в колі родини, а на передовій, жінка про свій вибір ні на мить не пошкодувала! Каже, що поки шампанське почекає…
