Чи враховують під час рекрутингу до війська освіту та досвід цивільної роботи за фахом у цивільному житті? Попит на які нові посади в Силах оборони створив стрімкий…
У Полтавському міському ТЦК і СП сім’ї військового медика й волонтера вручили Державну нагороду — орден «За заслуги третього ступеня». Цю почесну місію за дорученням вищого військового керівництва виконав помічник Міністра оборони України Андрій Лінніченко. Віддати шану воїнові-захиснику зібралися військовослужбовці гарнізону, бойові побратими Героя та колеги.
— Віталій Нетребовський з перших днів війни активно включився у волонтерську діяльність. А коли постало питання про його мобілізацію, без вагань призвався до лав медичної роти у складі 28-ї окремої механізованої бригади, — розповів бойовий товариш військового медика Юрій. — І впродовж усього терміну служби не було жодного випадку, коли б Віталій, як то кажуть, дав слабину. У найважчі хвилини протистояння він подавав приклад честі, гідності та стійкості. Був прикладом не тільки для молоді, а й для всіх нас. Він не просто рятував життя, а вселяв у серця воїнів віру й надію на перемогу.
Звільнившись у запас, медик, не пориваючи зв’язків з бойовими побратимами, продовжив трудову діяльність завідувачем неврологічного відділення Полтавської міської лікарні № 3. Як згадують його друзі та знайомі, Віталій і в цивільному житті вважав себе на передовій, продовжуючи активне волонтерство. Рятуючи життя інших, він, на жаль, не зміг уберегтися сам від підступної й безжальної хвороби, що раптово обірвала всі його плани та сподівання.
Воїн-медик і волонтер залишив по собі не тільки двох чарівних доньок і багатьох послідовників своєї справи, а й невмирущу пам’ять про себе як справжнього патріота України.
— І недарма народна мудрість каже, що людина живе доти, доки її пам’ятають, — зазначив почесний гість заходу Андрій Наумович Лінніченко. — Тому висока державна нагорода відсьогодні стане не тільки сімейною реліквією родини Героя, а й прикладом для наслідування прийдешніми поколіннями.
