Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Шістдесятидворічний хмельничанин Георгій Папунашвілі – досить відома у ветеранських колах обласного центру людина. Він – активний учасник хмельницької самооборони під час Революції Гідності, згодом став добровольцем батальйону «Айдар».
Колись давно, одразу після строкової служби, Георгій приїхав у гості до мальовничого Хмельницького. Місто й українці настільки вразили, що він вирішив залишитись. Усе життя веселий, щирий і компанійський чоловік працював на будівництві – зварювальником у спеціалізованому будівельному тресті. Разом з бригадою доклав руки майже до всіх висотних будівель у Хмельницькому й в інших містах.
У кінці 2013 року із товаришами вступив у місцеву самооборону. А згодом, коли російські війська окупували Крим, пішов у добробат.
– Не міг стояти осторонь цієї війни, Україна – моя країна, тут живуть мої діти й онуки, – говорить Георгій. – Та й рахунки з окупантами маю давні. 2008-го в Грузії під час бою з росіянами загинув двоюрідний брат – танкіст.
В «Айдар» потрапив через знайомого із самооборони, хлопчину з позивним «Кіндер», який на той час уже був там. Про війну говорить неохоче, більше пригадує втрати побратимів. А їх за півтора року війни в цієї мужньої людини було, на жаль, чимало.
– Потрапив у батальйон у солідному віці, гадаючи, що мене важко чим здивувати, – ділиться чоловік.
Саме там зустрів дуже багато хороших, патріотичних і щирих людей. Всі вони були різні – хтось бізнесмен, хтось будівельник, юрист… З величезною повагою «Гіві», а саме такий позивний отримав у підрозділі, говорить про ветеранів-афганців, які навчали хлопців виживати й воювати.
…Важкі бої пройшов чоловік з побратимами в районі Трьохізбенки, Кримського, Щастя та Золотого-4. Був кулеметником, добре володів автоматичним гранатометом. Григорій з десяти років ходив з батьком у гори на полювання, тому до зброї звиклий. І при собі завжди носив гранати.
– У полон у жодному разі потрапляти не збирався, тож кілька гранат для ворогів і для себе завжди мав, – ділиться «Гіві». – На щастя, до цього не дійшло.
…Під час одного з численних обстрілів снаряд 152-мм артсистеми накрив позицію добровольців. Григорій знепритомнів. А коли отямився, ворухнув руками, ногами – ніби цілі. У голові гуло, від вух до сивої бороди цівочкою спускалось щось тепленьке. Помацав рукою – кров з вуха. Лікувався в Дніпрі. Важка контузія і тепер не дає забути ветерану про війну.
За особисту мужність та героїзм доброволець Георгій Папунашвілі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Від пережитого на війні, обстрілів, втрати побратимів серце ветерана дало збій. Дві операції – перша в Дніпрі, друга у Хмельницькому – дещо покращили здоров’я Георгія. Він оформив ІІ групу інвалідності. Але практично вся пенсія йде на ліки, без яких тепер з дому ні на крок.
Проте «Гіві» активно бере участь у міських заходах, навідує з товаришами могили побратимів і вірить, що ця війна завершиться перемогою.
– Я втратив здоров’я на війні, але знайшов там нових товаришів. Україна – це моя друга Батьківщина, і я її захищатиму, поки тут живу, – підсумував ветеран.
