Батальйон воює технологіями — працює із сучасними БПЛА та вдосконалює їх, щоб нищити ворога з мінімальними ризиками. У черговому матеріалі циклу «Бригада…
Сьогодні, 11 грудня, в Києві в Центральному будинку офіцерів ЗС України відбулася церемонія прощання з Головою Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України генерал-лейтенантом Миколою Мальковим, який передчасно пішов з життя 10 грудня 2020 року.
Провести Миколу Івановича в останню путь прийшли Міністр оборони України Андрій Таран, Головнокомандувач ЗС України генерал-полковник Руслан Хомчак, керівництво оборонного відомства, Об’єднаних Сил ЗСУ, Державної спеціальної служби транспорту МО України, військовослужбовці та працівники ЗС України Київського гарнізону, друзі та близькі.
Генерал Мальков 50 років свого життя віддав служінню Батьківщині. За цей період на життєвому та службовому шляху йому зустрілося багато людей, які згадують Миколу Івановича лише у позитивному контексті.
Міністр оборони України Андрій Таран:
— Мені дуже сумно казати, що керівник Державної спеціальної служби транспорту генерал-лейтенант Микола Іванович Мальков через хворобу пішов із життя. Це була дійсно чудова людина, чудовий генерал, керівник, який до останнього переймався питаннями будівництва, питаннями виконання завдань Державною службою транспорту. Я телефонував йому декілька разів упродовж останнього тижня, намагаючись підтримати під час цієї хвороби, але він про неї навіть не хотів розмовляти. Микола Іванович говорив лише про свої плани, що він і надалі готовий, і вся Державна спеціальна служба транспорту Міноборони, до виконання нових завдань в інтересах Збройних Сил України. Справді, дуже сумно. Це була чудова людина, офіцер, командир. Дуже прикро, що він не дожив до офіційного відкриття полігону «Широкий лан» і не побачить, що нарешті на полігон зайшли військовослужбовці бригади й проводять бойове тренування в умовах, які, відверто кажучи, не всі країни НАТО мають у себе.
Перший заступник Міністра оборони України Іван Руснак:
– Мені пощастило зустрітися з Миколою Івановичем на життєвому шляху. Я був у нього науковим керівником, коли він готував та успішно захистив дисертацію. Відтоді доля звела нас по службі й по життю. Він керував потужною Службою (ДССТ. – Авт.), яку, власне, створив і зберіг. Після повернення до структури Міноборони, Держспецтрансслужбою зроблено дуже багато. Все це відбувалося під керівництвом і за безпосередньої участі генерала Малькова. Останній акорд – будівництво полігона «Широкий Лан», майже завершено. Микола Іванович мав його презентувати Президентові України, проте, як бачите, доля розпорядилася інакше… Хай йому буде земля пухом. Вічна пам’ять!
Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак:
– Дуже достойний чоловік, без перебільшення, державна людина, яка зробила багато гарних справ для України, для Збройних Сил та Державної спеціальної служби транспорту… На жаль, Бог забирає найкращих…
Головний інспектор Міністерства оборони України адмірал Ігор Воронченко:
– Знаю Миколу Івановича ще по службі у Національній гвардії України, де він очолював управління бойової підготовки. Вдячний долі за те, що звела нас. Я його дуже шаную за професійні й людські якості. З особливою теплотою згадую, як він вручав мені диплом по закінченню оперативно-тактичного факультету в 1997 році. Він назавжди залишиться у моїй пам’яті. Дуже важко знайти слова, щоб висловити сум і біль від цієї важкої втрати. Смерть генерала Малькова – непоправна втрата для Держспецтрансслужби, Збройних Сил і всієї України.
Начальник Головного штабу – Перший заступник Адміністрації ДССТ МО України генерал-майор Сергій Затолокін:
– Пішов з життя справжній командир. Людина, яка до останніх днів була в строю. Патріот України, який дуже багато зробив для держави і особливо для ДССТ. Досі не можемо повірити, що Миколи Івановича вже немає з нами. Начебто розуміємо, а вірити не хочемо. У понеділок чекали його на службі, але ж бачите… Пам’ять про генерала Малькова буде назавжди у наших серцях.
Директорка школи №6 міста Слов’янська Наталія Дубровська:
– З Миколою Івановичем познайомилися у 2014 році після звільнення Слов’янська від російських окупантів. Саме силами Держспецтрансслужби наша школа відновлена після наслідків бойових дій. Згадую, як Микола Іванович уперше приїхав до нашої школи і його вразили сумні очі учнів. Тоді він запропонував повезти їх до військових частин ДССТ, щоб вони побачили не тільки умови служби наших захисників, а й ознайомилися з іншими містами України. Таку пропозицію ми одразу сприйняли, адже вона була настільки вчасною і, головне, щирою. Відтоді між нами зав’язалася тісна дружба. Наші школярі одноголосно обрали його «хрещеним батьком» школи. Досі перед очима стоїть картина, коли під час урочистостей з нагоди 110-річного ювілею нашої школи з’явився Микола Іванович. Лише уявіть, триває «лінійка», і тут біля трибуни з’являється генерал Мальков! Дітлахи, як побачили його, одразу зірвалися з місць, побігли обіймати його. А він стоїть в оточенні дітей і ледь стримує сльози… Таким я його і запам’ятала…
Багато людей прийшло провести Миколу Івановича Малькова в його останню путь. Дехто з присутніх не міг стримати сліз від горя раптової втрати. Вічна Вам пам’ять, пане Генерале!
Поховають генерал-лейтенанта Малькова на Лісовому кладовищі в Києві.
Фото Дмитра Юрченка
