Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Вчора в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» обговорювали актуальну як для суспільства загалом, так і для Збройних Сил України зокрема, тему «державного оборонного замовлення». А точніше, чим загрожує обороноздатності держави його невиконання. Дискусію навколо цього ініціювала «група експертів». Насправді цей захід більше нагадував не засідання людей, які обговорюють шляхи вирішення проблем, а клуб «заангажованих прокурорів», націлених на безапеляційне засудження. Якщо узагальнити, то їхню стурбованість викликає переконання, що «в разі, якщо цьогорічне державне оборонне замовлення не буде виконано протягом кількох місяців, то Збройні Сили України можуть на два-три роки залишитися без зброї». І якщо Міноборони України і Генеральний штаб до кінця поточного року не закупить за державними гарантіями ОВТ, то 10 млрд гривень «згорять». Так от, цього не станеться. Як запевнили в оборонному відомстві, уряд ухвалив Програму підвищення обороноздатності ЗС України у 2020 році. Цей документ затверджений під час засідання 5 листопада 2020 року, і відповідні заходи включені до оборонного замовлення.
Якщо об’єктивно розібратися…
Про всяк випадок нагадаю, що закупівля за державними гарантіями передбачає отримання кредитних коштів, повернення яких з відсотками гарантує держава в наступні роки. Зі свого боку механізм закупівлі за державними гарантіями передбачає розроблення низки нормативно-правових актів щодо включення до Програми підвищення обороноздатності ЗС України у 2020 році, включення до основних показників державного оборонного замовлення, визначення умов надання державних гарантій тощо. На сьогодні Міністерство оборони України розробило всі необхідні проєкти таких нормативно-правових актів.
Тобто нічого нового за останні місяці ці, напевно, небайдужі до озброєності нашої армії люди не сказали в тому хорі критиканства, що оспівує висмикнуті із загального контексту проблематики «ноти», старанно написані, не виключаю, на одній «фабриці політичних партитур». На мій погляд, всі, хто хотів, міг бачити у прямому етері згаданий «жовчогінний» захід. Якщо ж говорити про проблематику виконання ДОЗ, варто врахувати значно ширше коло як проблематики, так і поточного стану справ, аби питання осягнути дещо тверезішим оком і без емоцій. Одне слово, так, як це роблять справжні експерти.
З цього приводу зауважу, що питання переозброєння українського війська завжди були і залишаються в пріоритеті як у вищого керівництва держави, так і Міністерства оборони й Генерального штабу Збройних Сил України. На підтвердження цього наведу лише декілька красномовних цифр. Так, поточного року на озброєння українського війська прийнято 28 і допущено до експлуатації 19 зразків ОВТ. Зокрема, прийнято на озброєння береговий ракетний комплекс 360МЦ «Нептун»; броньовану бойову колісну машину «Козак-2М1»; тактичну бойову колісну машину «Дозор-Б»; безпілотний авіаційний комплекс А1-СМ «Фурія». Допущено до експлуатації ударний безпілотний авіаційний комплекс Bayraktar ТВ2; 30-мм постріл ВОГ-17В до автоматичного гранатомета АГС-17; КБА-117; броньовану медичну машину БММ МТ-ЛБ С; броньований вантажний автомобіль «Козак-012» та чимало інших зразків.
Звісно, Збройні Сили України розраховували на отримання більшої кількості нового та модернізованого ОВТ. Про що говорив і Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Руслан Хомчак, підбиваючи підсумки діяльності війська у 2020 році. Зокрема, він зазначив, що «цього року ми розраховували на більшу кількість нових та модернізованих зразків ОВТ – починаючи від стрілецької зброї, модернізованих танків, сучасних засобів зв’язку та РЕБ, артсистем і закінчуючи протиракетними комплексами та кораблями для ВМС».
До того ж Збройні Сили зробили заявку на закупівлю значно більшого переліку озброєння та військової техніки, ніж було наведено. На жаль, не все з цього переліку військо отримало. На думку генерал-полковника Руслана Хомчака, причини цього різні – як об’єктивні, так і суб’єктивні. То виробник неготовий надати продукцію, яка б відповідала технічним вимогам військових, то «не вписується» у строки поставки, то ще щось. Через це неодноразово доводилось вносити зміни в цьогорічний ДОЗ, замовляти щось інше. Так, цього року військо отримало БТР-4, які мали нам поставити ще торік. До речі, говорячи про бронетранспортери, незабаром розпочнеться випробовування БТР-4 для ВМС. Але зрушення є, і це – очевидний факт, вважає Головнокомандувач ЗС України.
«Вільха» і «Вільха-М»: закупівля першого триває без зривів, а другий – на стадії завершення розробки. Його закупівля спланована на 2021 рік
У продовження тематики державного оборонного замовлення, а точніше – незадовільного стану його виконання, на думку «експертів» з пресконференції. За їхніми даними, у 2019 році невиконання державного оборонного замовлення становило лише 42%, у 2020 році – не виконано, а що буде в наступному взагалі невідомо, бо в бюджеті 2021 року зменшили видатки на потреби Міністерства оборони України? Тепер щодо реальної статистики, яку нам надали в оборонному відомстві. Вона має такий вигляд: у 2019 році державне оборонне замовлення виконано на 99% (не було виконано умови двох контрактів з вини підприємств «оборонки»), а у 2020 році виконання державного оборонного замовлення станом на сьогодні становить 94%. Залишилося виконати доавансування та розрахуватися за поставлену продукцію. Стосовно ж видатків Міноборони на 2021 рік, то доведені показники фінансування перебувають на рівні 2020-го.
Тримає руку на пульсі як поточного стану, так і перспектив переозброєння війська й заступник Міністра оборони України Олександр Миронюк, який опікується цим напрямком. Зокрема, він зазначив, що ракетний комплекс «Нептун» прийнято на озброєння війська лише 23 серпня поточного року. Відповідно, спланованим фінансовим ресурсом на 2020 рік коштів на його закупівлю передбачено не було. Проте, зважаючи, що його конче потребують ВМС для захисту морського узбережжя України, «Міністерство оборони організувало відповідну роботу щодо підготовки його серійного виробництва у 2021 році в рамках державного контракту. Отже, ракетний комплекс «Нептун» стане потужним інструментом стримування агресивних дій ворога на морі. Дивізіони, озброєні цим комплексом, розмістять у південних областях України, які мають вихід до узбережжя Чорного й Азовського морів».
Що ж до ракетних комплексів «Вільха» та «Вільха-М». Закупівля першого здійснюється без зривів, а другий перебуває на стадії завершення розробки, а його закупівлю сплановано на 2021 рік після прийняття цього комплексу на озброєння.
Крім того, Міноборони України також намагається забезпечити потреби ЗСУ у сучасних самохідних гаубицях калібру 152 мм. Наразі розглядають два варіанти вирішення цього питання. Перший – закупівля чеського зразка САУ Dana-M2 після глибокої модернізації. До речі, станом на сьогодні контракту в Міноборони ще немає. За словами Олександра Миронюка, оборонне відомство вже подало зміни до держоборонзамовлення. Якщо їх погодять, то до кінця поточного року цей контракт буде підписаний. І вже за пів року перші зразки цієї САУ надійдуть до українського війська.
Український виробник не залишиться без роботи
Загалом, як вважає Олександр Миронюк, для Міноборони це не просто механічна процедура закупівлі. Адже у такий спосіб вирішується питання не лише заміни старих артсистем, спочатку з частковою локалізацією виробництва на території України, а згодом і розгортання повного циклу виготовлення на потужностях вітчизняних оборонних підприємств.
Серед переваг САУ Dana-M2 й те, що це єдиний калібр, який є у Збройних Силах. Тож не потрібно закуповувати дорогі боєприпаси, доки ми не вирішили питання з виробництвом 155-мм боєприпасів в Україні. По-друге, це мобільність, здатність швидко перекидати їх у будь-яку точку нашої країни.
І другий варіант, це подальший розвиток власного проєкту «Богдана», долею якого, а точніше відсутністю перспектив її появи на озброєнні українського війська, переймалися учасники тієї пресконференції. Мовляв, замість закупівлі вітчизняної «Богдани» та інвестування в розвиток вітчизняних підприємств, залишаючи кошти в українській економіці, закуповуємо закордонні «Дани».
Насправді ситуація має такий вигляд. Як запевнив Олександр Миронюк, між Міноборони і приватним акціонерним товариством «Краматорський завод важкого верстатобудування» вже укладено державний контракт та сплачено аванс на виконання дослідно-конструкторської роботи.
Утім, станом на сьогодні, визначені умовами державного контракту роботи підприємство не виконало. Завдяки діям Міністерства оборони України вирішено питання щодо продовження виконання робіт, заблокованих у 2018-му.
Отже, ці дві різні системи, які потрібні нашому війську, у жодному разі не слід порівнювати. Адже, на думку Олександра Миронюка, вони лише доповнюють одна одну, а не замінюють чи виключають. Тож Міноборони і надалі продовжує роботу щодо пошуку можливостей забезпечення Збройних Сил сучасними самохідними гаубицями.
На тій пресконференції з вуст «експертів» іще часто звучало слово «чому». Зокрема, чому не виконують або взагалі не укладають контракти на постачання війську необхідної йому номенклатури ОВТ. Наприклад, це стосувалося поставок легкого переносного ракетного комплексу «Корсар»; 152-мм пострілів до гармати Д-20; 30-мм ВОГ-17; 7,62-мм холостих патронів; 120-мм мінометів; 42 одиниць БМП-2. Чи чому під час закупівлі тепловізорів надаємо перевагу не вітчизняному Archer, а його іноземному конкуренту з Греції, який щойно завершив випробування.
І на всі ці запитання є аргументовані відповіді. Як то кажуть, викладаю їх у порядку постановки. За інформацією, наданою Олександром Миронюком, через доопрацювання ЛПРК «Корсар», а саме включенням до його комплекту телевізійного прицілу, контракт укладений лише після комплексу відповідних випробувань. Нині триває його виробництво.
Контракт на постачання 152-мм пострілів до гармати Д-20 укладений у серпні цього року та виконаний у жовтні. Боєприпаси перебувають на арсеналах, базах і складах. Контракти укладені, проведена технічна інспекція на підприємстві виробника, постачання триває відповідно до графіків.
Водночас контракти на поставку 42 БМП-2 не укладені через те, що пропозиції, які надавали компанії, не відповідали технічним вимогам Міноборони до них. А принципова позиція оборонного відомства загальновідома – ніколи не здійснювати закупівлю зразків озброєння в незадовільному технічному стані.
Стосовно ж тепловізорів, то держоборонзамовленням передбачено закупівлю продукції саме грецької компанії «Термал Віжен», яка відповідає встановленим критеріям, у рамках раніше укладених державних контрактів.
Словом, навряд чи можна звинуватити огульно оборонне відомство в тому, що воно не налаштоване на відкритий діалог і не бажає відверто говорити про проблеми, аби їх вирішувати. Особливо, якщо це стосується забезпечення війська сучасним озброєнням задля зміцнення обороноздатності війська.
