Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Найбільший гарнізонний храм України – святих апостолів Петра і Павла, що у Львові, святкує свою чергову річницю. 9 років тому, 6 грудня 2011 року, на честь 20-ї річниці Збройних Сил України тут відбулось урочисте відкриття і освячення Божого храму. На той час це була перша в Україні гарнізонна церква. Її настоятелем став отець Степан Сус. Після того, як минулого року він був призначений єпископом Курії Верховного Архиєпископа Української Греко-католицької церкви, його справу в стінах храму продовжив отець Тарас Михальчук, який заразом й очолив Центр військового капеланства Львівської архиєпархії УГКЦ.
Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла має багатовікову історію, яка бере початок ще в першій половині XVII століття. Втім, сучасним українцям цей храм став найбільш відомий у роки російсько-української війни. Саме тут відспівують і проводжають до місця поховання на малій батьківщині захисників України, полеглих у російсько-українській війні. Саме тут моляться за здоров’я наших воїнів та перемоги українського воїнства. Саме тут солдати, сержанти, курсанти, офіцери, працівники ЗС України й ветерани беруть шлюб, охрещують дітей, приймають інші церковні таїнства. Цей храм вже давно став символом боротьби нашого народу за свою Незалежність! У ньому моляться, у ньому увірують, у ньому проводжають в останню путь найкращих синів і доньок. Окрім того, у ньому запроваджують та здійснюють багато культурних, соціальних й волонтерських проєктів.
Щоб двері храму знову відчинилися, 144 вантажних автомобілі вивезли звідси близько 3 мільйонів книг
Як розповів настоятель церкви отець Тарас Михальчук, аби відкрити цей храм, треба було мати велику віру. Адже фактично за період радянського режиму церква не використовувалася за своїм призначенням. Якийсь час тут був склад, а у 1970-х роках храм передали Львівській науковій бібліотеці імені В. Стефаника під книгосховище. З того часу і до 2010 року тут зберігалося близько 3 мільйонів книг! Ніхто не знав, куди їх вивозити, скільки часу на це піде і взагалі, чи вдасться у короткий термін перетворити понищений і понівечений храм на культову споруду.
– Такі люди, як тоді ще отець, а сьогодні владика Степан Сус, вірили у те, що це можливо. Архієпископ ЛьвівськийУкраїнської греко-католицької церкви митрополит Ігор Возняк довірив цю справу військовим капеланам. А руку допомоги протягнули міська влада і особливо військовослужбовці Львівського гарнізону на чолі з генерал-лейтенантом Павлом Ткачуком. На них ліг весь тягар вивозу книг і різного краму, – пригадав події 9-річної давнини отець Тарас. – У це важко повірити, але той обсяг робіт вдалося зробити лише за декілька місяців! Хоча скептики прорікали це на роки.
До речі, тоді за цей короткий проміжок часу було вивезено 144 вантажні автомобілі книг та 30 вантажівок заповнених стелажами!
«Люди, які приходять до храму вперше, не вірять, що він відчинений лише 9 років тому!»
Фактично з дня відкриття церкви тут відбуваються поетапні реставраційні роботи.
– Коли храм відродився й відкрився, він був по суті знищений і треба було його відновлювати. вочевидь, якби ми порівняли його тодішній стан і зараз, то люди, які приходять до храму вперше, не вірять, що він відчинений лише 9 років тому. Тут відреставровано дуже багато елементів. Зокрема усі вівтарі, частина склепіння, а це понад 300 квадратних метрів. Роботи тривають далі, – говорить отець Тарас.
Він та священнослужителі церкви сподіваються, що через рік, коли святкуватиметься 10-річчя храму, майстри завершать усі склепіння та інші реставраційні роботи. А найближчими роками буде закінчено реставрацію і головного фасаду.
– Храм став не лише візитівкою Львова, але й візиткою України у всьому світі. Впродовж 9 років тут зустрічали делегації найвищого рівня з різних країн. Його відвідували президенти нашої країни і багато відомих людей. Втім, у цьому храмі насамперед здійснюється щоденна молитва і приходять тисячі прихожан. І це приємно! – зазначає настоятель храму.
«Ми допомагаємо тим, хто цього потребує, а люди допомагають нам»
9 років існування церкви як гарнізонного храму були непростими, адже 6 років іде війна. Храм став дуже символічним місцем не тільки для військовослужбовців, а й для всіх містян.
– Безумовно, що ми не могли стояти осторонь тих подій, які відбувались в нашій країні, починаючи від Революції Гідності. І в часи війни ми зробили все можливе, щоб долучитися до допомоги нашому війську, Збройним Силам України, особливо у перші роки війни. Храм акумулював кошти на різні аспекти, які дозволяли нам допомагати військовим, зокрема із забезпечення засобами захисту: шоломами та бронежилетами. Понад 1 мільйон доларів США було зібрано на ці потреби. Це великі кошти, – розповів отець Тарас.
За словами настоятеля храму, люди це помітили і зрозуміли, що потрібно також підтримати і саму святиню.
– Ми допомагаємо тим, хто цього потребує, а люди допомагають нам і допомагають відроджувати цю святиню! – зазначає настоятель храму.
«Якщо я загину на війні, то ви мене привезіть сюди, щоб похоронити з цього храму»
Сьогодні в гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла молиться 21 священник. Серед них 11 є виключно військовими капеланами. Храм об’єднує всі капеланські структури міста Львова, серед яких: Центр опіки сиріт, студентське капеланство, капеланство в’язнів.
– Храм став для капеланів таким місцем, де вони можуть спілкуватися з військовослужбовцями. Серед наших прихожан і військовослужбовці, яких ми бачили раз у житті в часи мобілізації. Але ми їх запрошуємо на каву і чай, і вони приїжджають з різних куточків нашої країни. Зокрема для того, щоб похрестити свою дитинку, щоб тут повінчатися. І це стало справді чимось дуже особливим і неймовірним, – говорить отець Тарас.
Він же розповів історію, яка трапилась зовсім нещодавно. Військовослужбовець, який вперше прийшов до храму і побачив, як вшановують тут полеглих героїв, сказав своїм побратимам: «Якщо я загину на війні, то ви мене привезіть сюди, щоб похоронити з цього храму».
– Сльози на очі виступили. Бо людина, яка очевидно і не ходить часто до храму, а так перейнялася. Отже, в своїй історії цей храм є чудом, який Господь нам подарував і очевидно сьогодні хочеться подякувати всім, хто любить цей храм, хто допомагає його розвитку і надалі опікується ним, – зазначив настоятель храму отець Тарас Михальчук.
Завтра об 11:00 у Гарнізонному храмі святих первоверховних апостолів Петра і Павла у Львові з нагоди Дня Збройних Сил України та річниці освячення храму відбудеться святкова літургія за українське військо.
