Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Вимоги до озброєння змінюються згідно з концепцією сучасної війни. Останнім часом в Україні широкого розголосу набула дискусія щодо доцільності використання колісних САУ і САУ на автомобільному шасі через закупівлю колісних артсистем DANA і розробки САУ «Богдана» на шасі КРАЗу. Існують різні точки зору – як pro, так і contra.
Праві, як кажуть, обидві сторони. Але спробуємо розібратися більш детально у питанні. Останніми роками в більшості розвинених країн відбувся масовий перехід від артсистем, що буксируються, до самохідних артилерійських установок, переважно на гусеничному шасі. Але розвиток розвідувально-вогневих комплексів, ударних дронів призвів до того, що звична тактика застосування самоходок із облаштуванням основних, запасних та відволікаючих вогневих позицій – вже не така актуальна. До того ж тихохідні САУ на звичному гусеничному шасі стають надмірно вразливими, що, між іншим, показала війна на сході України.
Враховуючи, що в сучасному світі більшість воєнних конфліктів пов’язані з бойовими діями в урбанізованої місцевості, з досить широко розвинутою мережею шляхів із твердим покриттям, з’явилася можливість швидкого висування, розгортання і покидання позицій.
Нині залишатись на одних і тих самих позиціях упродовж тривалого часу без прикриття потужними системами РЕБ дуже небезпечно
Крім того, війна в Нагірному Карабасі яскраво продемонструвала бойові спроможності ударних БПЛА. Тобто, як виявилось, більше нема сенсу витрачати час та зусилля на копання капонірів, якщо супротивник вражатиме батарею не статистичним «насипанням» по позиції, а прицільним влучанням у конкретні машини. Лишатись на одних і тих самих позиціях впродовж тривалого часу без прикриття потужними системами РЕБ стає небезпечно.
Перші САУ на колісному шасі
Дебют швидкісних колісних шасі з закріпленими на них гарматами відбувся ще за часів Першої Світової.
Німецькі інженери поєднали вантажівки Даймлер-Бенц із зенітними гарматами Круппа.
Але, як виявилось, екіпажі таких артсистем були досить вразливими – як для куль, так і для звичайних кавалерійських атак. Проте досить несподівано виявилось, що самоходки, які були створені для боротьби з дирижаблями типу Zeppelin і аеростатами спостереження продемонстрували вражаючу ефективність у боротьбі з наземними цілями. Насамперед – швидкість розгортання та готовність до відкривання вогню істотно перевищувала такі показники для кінних упряжок із передками. По друге – вантажівки виявились набагато менш вразливими для бомб та снарядів, аніж коні.
У міжвоєнний період розробкою подібних систем зайнялися у СРСР. Так, була розроблена мобільна система 29К, де зенітна гармата ЗК калібром 76,2 мм розміщувалась на тривісному шасі ЯГ-10, але випустили цих систем менше 100 штук.
Під час Другої Світової ідея отримала подальший розвиток майже в усіх воюючих арміях. Варто пригадати британські «автомобілі-пастки», які досить успішно протистояли танкам Роммеля у Північній Африці, німецькі самоходки на базі напівгусеничних БТР, радянську систему ЗИС-31. До речі, цілком логічним розвитком такої концепції стало розміщення на автомобільному шасі реактивних систем залпового вогню – «Катюша» БМ-13 і, як розвиток – БМ-21 «Град».
У післявоєнний час відбулось певною мірою розгалуження колісних САУ на три напрямки, які слід розрізнювати:
- САУ на базі автівок підвищеної прохідності.
- САУ на базі шасі БТР.
- САУ та штурмові гармати, побудовані на спеціально створеному для них колісному шасі.
Кожен з отриманих класів озброєння мав власні переваги та недоліки.
Отже, колісна САУ і САУ на автомобільному шасі – різні речі.
Інтегрування вже існуючої гармати на відпрацьоване автомобільне шасі є відносно не складною інженерною задачею, що спричинило розмаїття технічних рішень у низці країн.
Слід також зазначити, що за рахунок меншої маси колісної ходової частини знижується загальна вага самохідки, що, наприклад, є виграшем при авіатранспортуванні.
Колісна ходова частина (особливо у версії 8х8) більш стійка до мінних пошкоджень і у ряді випадків навіть при втраті одного з коліс здатна продовжувати рух.
Не в останню чергу установка артсистем на автомобільні шасі викликана істотно меншою вартістю порівняно з варіантом застосування спеціально розробленого шасі. Іншою перевагою є висока надійність, бо шасі автомобіля зазвичай вже вилікувано від «дитячих хвороб».
Недоліками автомобільних шасі є менша порівняно з гусеничними «однокласниками» колія, обумовлена необхідністю руху по дорогах загального призначення. У поєднанні з високим центром тяжіння вона обумовлює дещо підвищену схильність колісної САУ до перекидання.
Технічний прогрес обумовив оснащення нових зразків усе більш складними та досконалими складовими: системами управління вогнем, які не лише підвищили точність стрільби, але й істотно скоротили час вирішення вогневої задачі. Навігаційні системи дозволили значно скоротити час на топографічну прив’язку, радикально зменшивши час на підготовку до стрільби. Нині відбувається процес включення САУ до єдиної мережі поля бою, тобто, оснащення їх апаратурою швидкісного обміну інформацією, відображення її на складових системи керування вогнем та автоматизація використання отриманої інформації у вирішенні вогневих задач.
Нинішня артилерійська парадигма, коли вогонь ведуть не по площі, а по точкових цілях, обумовлює нову тактику самохідної артилерії
Значно зросла потужність артсистем, що викликало необхідність обладнання машин швидкодіючими гідравлічними аутрігерами, які розвантажували від зусилля віддачі ходову частину.
Таким чином нинішня артилерійська парадигма, коли вогонь ведуть не по площі, а по точкових цілях, обумовлює нову тактику самохідної артилерії: швидкий вихід однієї-двох САУ до визначеної зони, відпрацювання по цілях з корегуванням вогню за допомогою БПЛА, РЛС чи коригувальника в режимі реального часу, і такий саме швидкий відхід. І тут виявляється, що гусеничне шасі хоч і має кращі характеристики прохідності, але значно програє колісному по швидкості пересування, особливо за наявності грунтових або шосейних шляхів.
Класифікація САУ
Існуючі варіанти САУ на автомобільному шасі класу TMG (Truck Mounted Gun) можна класифікувати за потужністю артсистем. Найбільш затребуваним (а тому і поширеним) є калібр 155 мм. Представниками цього класу є британська M777А2 Portee на чотирьохвісній версії автомобіля НМТ 600, американська Brutus на шасі автомобіля FMTV 6X6, китайська PCL-181 СГ 1 на шасі 6х6 АА MV3
У країнах, що досі використовують зброю Варшавського пакту, здійснюється монтаж на автомобільні шасі артсистем «СССР-вських калібрів» 152 і 122 мм. Найвідомішими, і, мабуть, технічно найбільш досконалими є САУ сімейства DANA. Вдала конструкція зумовила появу доброго десятка моделей.
Необхідність у засобах вогневої підтримки десантних і легкопіхотних підрозділів зумовила створення САУ на шасі фактично важких джипів
Зразками «обавтомобілювання» широко поширеної гаубиці Д-30 можуть служити зразки САУ H1 з Боснії і Герцоговини, і варіант її монтажу на вантажний автомобіль Mercedes-Benz Zetros 2733A 6х6, виконаний алжирськими фахівцями.
Необхідність у засобах вогневої підтримки десантних і легкопіхотних підрозділів зумовила створення САУ на шасі фактично важких джипів. Зразками такого неймовірного на перший погляд інженерного рішення може служити американське сімейство Mandus Hawkeye з 105-мм гаубицею М102 на шасі M1152A1 Humvee або французького джипа Renault Sherpa Light.
Схильність китайців до тотального копіювання вдалих ідей не дозволила їм пройти повз таке рішення, і вже китайська 105-мм гаубиця була змонтована на тривісній репліці «Хаммера» – Dongfeng EQ2102. Отримана таким чином САУ CS / SH-2 є зразком для наслідування цілого ряду китайських фірм, зокрема, і для створення «автомобіля для спецоперацій» Type 15P на шасі аеротранспортабельного автомобіля Shaanxi Automotive SX2110.
Отже, незважаючи на суперечки військових про доцільність САУ на автомобільному шасі, вони вже відбулися як клас озброєння. Їх цільовою нішею є театри військових дій з розвиненою дорожньою мережею і підрозділи експедиційних військ.
Сергій Березуцький
