Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Саме так 25-річний механік-водій самохідної батареї підрозділу окремої бригади морської піхоти старший матрос Владислав Щербина згадує про своє рішення підписати контракт.
– Під час окупації Росією Криму я прийшов у військкомат й просто сказав: «Хочу служити». Тоді тільки-но з походу до порту Одеси зайшов фрегат «Гетьман Сагайдачний», куди мені й запропонували піти служити. Я, звісно, погодився, – згадує Владислав. – Так і почалось моє знайомство з професією артилериста на посаді комендора артилерійської команди БЧ2.
За словами Владислава Щербини, служба на флагмані українського флоту була цікавою та дозволила йому сформуватися як військовому, зрозуміти, що рішення пов’язати свою долю з армією з емоційного поклику у 2014 році стало вибором життєвого шляху.
– Три роки на фрегаті «Гетьман Сагайдачний» пройшли в тренуваннях, участі у морських стрільбах та багатьох міжнародних навчаннях. Свою жагу до морської романтики я втамував, – сміється Владислав. – Якщо серйозно, свій перший трирічний контракт відпрацював сумлінно, але коли постало питання про продовження служби, вирішив перевірити себе далі. А де це можна зробити, як не у морській піхоті? Також вирішальним стало те, що сам я родом з Миколаївської області, тож була можливість продовжити службу ближче до рідних.
Так, у 2017 році старший матрос Владислав Щербина став вже артилеристом морської піхоти, склав психологічну смугу й отримав берет. Сьогодні його підрозділ виконує завдання у районі проведення операції Об’єднаних сил.
– Знаходимось у районі відведення, у будь-який момент за наказом готові реагувати на провокації ворога. Таке формулювання часто зустрічав у новинах, й, можливо, це здається формалізмом, але так воно і є. Коли артилеристи тренуються виконувати нормативи, то результат іноді хочеться покращити навіть не на секунди, а на якісь долі секунди, – розповідає Владислав Щербина.
Наразі підрозділ Владислава завершив учать у змаганнях на найкращий розрахунок самохідної артилерійської батареї Збройних Сил України, де довелось на практиці доводити рівень навичок та вмінь
– Друге місце у такий конкурентній боротьбі вважаю почесним. Навіть грошову винагороду отримали, по 3000 гривень на кожного. Звісно відправлю її дружині, нехай сину купить подарунок, – задоволено підсумовує Владислав Щербина. – Доля військового – більшість часу знаходитись на службі, у відриві від рідних, й тут важливо мати надійний тил. Я його маю, тому й продовжую впевнено виборювати мої «нормативні долі секунди».
