Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Перше знайомство з армією у хмельничанина Володимира Васьковського відбулось у шістнадцять років. Тоді активний пластун став вихованцем військового оркестру механізованої бригади, яка дислокувалась в обласному центрі. Хлопець навчався в музичній школі грі на тромбоні і після восьмого класу вирішив спробувати себе в новій ролі. Півтора року Володимир займався в оркестрі і мріяв стати військовим. Але в такому віці надзвичайно непросто пристосуватись до військового життя. Тому наступним етапом стало вже СПТУ, де навчався на електрика.
А коли настав час іти на строкову, юнак потрапив до Ізяслава в частину спецпризначення. Служба подобалась, тож згодом підписав контракт. Розпочалась постійна бойова підготовка, стрільби та стрибки з парашутом. Служив і одночасно навчався в Кам’янець-Подільському університеті на історичному факультеті. Відслуживши термін, Володимир звільнився та влаштувався на роботу в банк. Армійська самодисципліна дозволила швидко просуватись службовими щаблями, і вже згодом, у 24 роки, став регіональним директором одного з банків. Але криза 2009 року кардинально змінила його життя. Щоб утримувати сім’ю, Володимиру довелось працювати і на будівництві.
Уміння комунікувати знадобилось і на передовій
Напередодні подій на Донбасі чоловік працював територіальним менеджером з розвитку компанії побутової техніки. Але спокійне і тихе життя успішного менеджера обірвала війна.
Володимир пішов до військкомату – і з другою хвилею мобілізації у серпні 2014 року потрапив до своєї колишньої частини. На полігоні військові у скороченому варіанті пройшли допідготовку і вирушили на Донбас. Як людина комунікабельна і контактна, Володимир налагодив тісні стосунки з волонтерами щодо забезпечення своїх товаришів формою та екіпіруванням. Згодом, уже в сумнозвісній Побєді, все те, вкрай необхідне майно, на жаль, згоріло внаслідок обстрілів із «Градів» з російської території позицій українських військ.
Про свою службу Володимир розповідає неохоче.
– У нас багато хлопців було, які здійснили геройські вчинки, виконували просто неймовірні завдання. А я нічого такого не здійснив, виконував усе, що було необхідно, як і всі, – каже чоловік.
Вміння комунікувати, слухати людей і знаходити прихильників не раз ставали у пригоді для Володимира.
– Спочатку місцеві до нас ставились з недовірою, мабуть, боялись. А згодом ми вже ділились з ними продуктами харчування, а вони з нами – інформацією, – пригадує він.
Після служби відкрив власний магазин рибальського спорядження
Термін служби завершився, Володимир звільнився, але підтримує добрі стосунки з товаришами по службі. Активний і небайдужий чоловік зібрав у своєму мікрорайоні Озерна групу людей та став опікуватись озером. Він з дитинства був завзятим рибалкою, з роками це стало його життям. Активісти воюють з браконьєрами, збирають кошти, зариблюють щороку водойму та доглядають територію.
– Таке гарне місце, кожний мешканець може спокійно прийти порибалити та відпочити з сім’єю, головне, щоб після себе прибрали, – інформує Володимир.
Звісно все це забирає багато часу. Працювати на постійній роботі і займатись громадськими справами було важкувато. Тоді Володимир у центрі зайнятості написав бізнес-план, отримав чотирнадцять тисяч гривень і відкрив власний магазин рибальського спорядження.
Звісно, що за такі кошти власну справу не розпочнеш, але саме такою була підтримка ветеранського бізнесу з боку держави. Спочатку орендував невеличке приміщення, закупив кілька найменувань різного рибальського причандалля і розпочав торгівлю. З часом справи пішли вгору, орендував просторіше приміщення і збільшив асортимент.
А ще він захопився спортивною риболовлею, з 2017 року є головою Обласної федерації риболовного спорту. В активі ветерана і його друзів вже десятки організованих турнірів. Один з них – конкурс «Осінній хижак – 2020», який започаткувало командування гарнізону спільно з військовими журналістами АрміяInform. Про нього ми повідомляли нашим читачам.
Пішов до військкомату та залишився в теробороні
Свого часу Володимир почув від знайомого про підрозділ територіальної оборони, що формувався в обласному центрі. Пішов до військкомату поцікавитись – і залишився. Точніше – підписав контракт. І ось тепер він проводить активну роботу щодо укомплектування батальйону, забезпечення його необхідним майном.
– Тероборона мені нагадує 2014 рік, коли нас одягали та екіпірували волонтери, – ділиться Володимир. – До проведення вишколу з тактичної медицини вдалось долучити волонтерів – «Госпітальєрів», діючі військові з полку спецпризначення теж допомагають. Не сидимо склавши руки, а самі рухаємося вперед.
За активну роботу з підготовки підрозділу територіальної оборони Володимира нагородили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗС України «За взірцевість у військовій службі» III ступеня.
