Ексклюзивно у день Служби безпеки України АрміяInform після спілкування з представником Обʼєднаного центру координації пошуку та звільнення полонених, незаконно позбавлених…
Армійські «перекури» – традиція, напевно, не менш давня, аніж сама згубна звичка. Скільки часу середньостатистичний воїн, що залежний від тютюнового диму, проводить у «курилці»? А скільки власних грошей у місяць він при цьому буквально пускає димом?
Трішки статистики, щоб осягнути масштаб цієї залежності в рамках нашої країни. Свіжі соцдослідження Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що загальна поширеність щоденного куріння серед дорослих віком 18 і старше залишилася на тому ж рівні та становить 23,1% у 2020 році проти 24,2% у 2019 р. Проте серед молоді віком від 18 до 30 років уже другий рік зберігається тенденція збільшення поширеності куріння, яке у 2020 році становить 30,4% проти 27,6% у 2019 році. Говорячи простою мовою, кожен четвертий дорослий українець має сформовану нікотинову залежність.
На жаль, ми не маємо окремої сформованої статистики по кількості курців у Збройних Силах України. Тому, спираючись на тезу, що армія – це зріз суспільства, оперуватимемо тим, що один із чотирьох-п’яти військовослужбовців є курцем.
Насамперед, будьмо прагматичні: візьмемося за калькулятор. Та ж статистика по країні свідчить, що звичайний курець споживає 12-17 цигарок на добу. Майже пачку, у якій 20 штук. Вартість однієї пачки в Україні нині – 50-60 гривень. Візьмемо середню цифру і помножимо на 30, адже згубна звичка «відпусток та вихідних не має». Виходить… 1650 гривень на місяць або ж 19 800 гривень на рік. У вільноконвертованій валюті це більше ніж пів тисячі доларів США. Погодьтеся, якби не звичка пускати дим, то цим грошам знайшлося б більш гідне і корисне застосування. Так само і зі службовим часом. Зважаючи на типовий розпорядок дня у військових частинах та установах військовий має змогу «перекурити» приблизно раз на півтори години. І це забирає у нього як мінімум 10 хвилин. І якщо ми ведемо мову про офіцера чи контрактника, який проводить на службі плюс-мінус вісім годин, то 40 чи 50 хвилин робочого часу витрачаються на «перекурити». Втім, куріння законом не заборонено, і усі обмеження на території військових частин щодо курців здебільшого регламентують протипожежною безпекою і, частково, командирською «профілактикою». Особливо, якщо командир сам не курить і до того ж спортсмен. Але самих лише «профілактик» від начальства є замало. Сформований курець, як кажуть зі стажем, просто так згубну звичку не покине. Для курців – це не лише соматична залежність, але й комплекс таких собі «ритуалів»: «ранкова перша», «під каву», «післяобідня», «від нервів», «з друзями» тощо. Та й звичка, як вже зазначали, має давні корені…
Перша світова: «Велика війна курців»?!
Військове середовище, можливо само не бажаючи того, надало колись поштовх масовій культурі куріння. Ви знали, до слова, що Першу світову війну іноді називають «великою війною курців»? Солдати усіх воюючих армій отримували, зокрема і тютюн як пайкове забезпечення. Військовослужбовців-некурців чоловічої статі на тій війні практично не було. Після демобілізації додому повернулося покоління тютюнозалежних. І навіть німецький письменник, учасник тієї війни, Еріх Ремарк у своїх творах, що змальовують солдатське життя, пише наступні рядки: «…сигарети – мовчазні друзі, вони не збивають з пантелику». Насправді ж, сигарети несли смерть! Так само, як і кулі! Напевно, американці були першими, хто узагальнив медичну статистику, пов’язану із тютюновою залежністю та військом. Для демобілізованих після війни бійців США позбутися від звички палити в мирний час виявилося складним, а для багатьох і неможливим. У 1919 році дослідження, проведене Університетом Вашингтона, показало, що у ветеранів Першої світової в десятки разів збільшилася кількість випадків захворювання на рак легенів. До війни ця хвороба в США була рідкістю!
Тютюновий присмак «халяви»
Ми не беремо міжвоєнний період і навіть Другу світову війну. У цей період солдатська тютюнова «пайка» була стабільно присутня по обидва боки фронту. Ба, навіть, дотягнула вже до 90-х років минулого століття. Тютюнець «на халяву» в 1990−1991 році деякий час отримували навіть американські військовослужбовці, які брали участь у війні в Перській затоці. Щоправда, це не була ініціатива уряду США, а маркетинговий хід виробників сигарет. Їхні представники роздавали безкоштовну тютюнову продукцію бійцям контингенту, що був дислокований в Саудівський Аравії. Втім, не довго: Міноборони США дуже швидко прикрило цю «лавочку». У Збройних Силах України офіційний цигарковий «пайок» також протримався до середини 90-х років минулого століття. Будучи курсантом одного з українських ВВНЗ, автор цього матеріалу деякий час так само отримував від держави тютюновий «пайок» – півтора десятка пачок низькосортних сигарет без фільтру. Згодом ця норма видачі була скасована.
На службі…тютюнового лоббі
Але чи стали військові від цього менше курити?! Мовляв, наприкінці 90-х років набула потужності мода на здоровий спосіб життя. Крім того, в останні десятиліття у Європі та США проводиться жорстка політика по відношенню до курців: здорожчання цигарок, заборона куріння у громадських місцях і тощо. Але… покопирсавшись у закордонній пресі, можна зробити висновок: навіть в арміях країн із розвиненою демократією військові є одними з найактивніших курців. До прикладу, бувший секретар військового флоту США Рей Мабус у своєму інтерв’ю, присвяченому якраз культурі тютюнопаління на військовому флоті США, яке було опубліковано пару років тому, зазначає, що армія та флот США, на жаль, досі перебувають у фокусі зацікавленості виробників тютюнової продукції. Протютюнове лоббі розглядає військо, насамперед, як споживачів продукту, а також як інструмент для його реклами. Усі ж, напевно, бачили художні фільми, де круті хлопці після бою смалять папіроску. Уявіть, скільки є бажаючих бути схожими на крутих хлопців?! І починають набувати цю крутість не з підкачування м’язів та вивчення бойової науки, а з… куріння. І так всюди, як не прикро це визнавати.
Чого димиш?! Бо стрес!..
Американська армія, у рамках боротьби із тютюновою залежністю, регулярно проводить вивчення і аналіз ситуації. Ну а що, оборонний бюджет США дозволяє шукати способи осягнути масштаб проблеми й спробувати з нею розібратися. Свіжа аналітика по цьому питанню, яка є у відкритому доступі, свідчить, що приблизно 38 відсотків активних курців серед американських військових почали курити… вступивши на службу. Найбільш активними у відсотковому відношенні курцями є військові сержантського складу. А найбільш розповсюдженими причинами тютюнової залежності називають стрес, викликаний активними навантаженнями службової діяльності, відрядженнями у район бойових дій, тривалий відрив від родин та звичного способу життя тощо. Як бачимо: коло причин досить звичайне для військового середовища. Однотипні стресові маркери для будь-якої армії. Отже, зганяючи з вас сім потів, сержант не може заборонити вам курити. Навіть в американській армії, яка славиться суворою дисципліною і буквоїдством у виконанні статутів та настанов. На цьому, власне, і грають виробники тютюнової продукції, коли їм у той чи інший спосіб намагаються «прикрутити гайки». Мовляв, це є обмеження прав і свобод особи.
Політика Т21
Мусимо розуміти, що панацеї від тютюнової залежності поки що не існує. Кожна держава і кожне військо використовує свій набір «інструментів» у боротьбі з цим видом масової залежності. Американські військові винайшли свій метод – запровадження так званої Tobacco 21 policy, як продовження реалізації федерального законодавства. А саме: з серпня цього року жоден солдат віком до 21 року не може купити тютюнову продукцію (цигарки, жувальний тютюн, електронні цигарки, тютюнові вироби електричного нагрівання) у магазинах, які розташовані на територіях військових баз. Міноборони США попередило про це усіх офіційних армійських постачальників та рітейлерів тютюнових виробів для військових крамниць. Мовляв, ваше законне право торгувати, але… не усім буде дозволено купувати. Бо закон є закон. Аргументувало військове командування це рішення просто: таке обмеження за віком – самий простий і дієвий спосіб обмежити тютюнову ініціацію молодих військових. Для довідки: армійська служба в США дозволена з 18 років. Якщо солдат хоче купити пачку цигарок, йому потрібно підтвердити свій вік, пред’явивши ID із фотокарткою. Щоправда, військові США поки не придумали, що робити з тими курцями-солдатами, яким вже понад 21 рік, і які не проти «виручити» якогось «салагу» і купити йому пачку «повітряних паличок». Але, як відзначають, перший крок вже зроблено, і американське військо буде рухатися далі у просуванні дієвих способів зменшення тютюнозалежних у своїх лавах. Поряд із цим нововведенням у наших заокеанських колег існують й інші програми, які допомагають військовим зіскочити з нікотинової «голки». Здебільшого, це медична профілактика, психологічна реабілітація тощо.
Go cold turkey
Кореспонденти АрміяInform звернулися до військових США, які перебувають в Україні в рамках військово-тренувальної місії JMTG-U. Це якраз той випадок, який чітко фігурує в опитувальнику щодо куріння: закордонне відрядження і стрес із ним пов’язаний. І медичний спеціаліст сержант Кейтлін Брайант не лише розповіла про таку програму, але й поділилась власним досвідом позбавлення від тютюнової залежності.
З її слів, на військовій службі вона з 2011 року. Ну а досвід куріння – близько 10 років. Були, звісно, нетривалі перерви. Але остаточно позбутися цієї звички їй вдалося лише у вересні цього року. Go cold turkey – це мовний зворот у американській англійській, який означає різке і повне припинення прийому стимулюючого засобу, від якого залежна особа. У даному випадку Кейтлін має на увазі нікотинову залежність.
Розповідає, що під час щорічного медобстеження військовий лікар обов’язково запитує, чи є солдат або офіцер курцем. І пропонує долучитися до програми з відмови від нікотинової залежності. Для військових США, які запланували кинути курити, у їхній медчастині є допоміжні засоби: спеціальні нікотинові пігулки, жувальні гумки та пластирі з нікотином.
– Я приєдналась до такої програми, – говорить вона. – Нині почуваю себе набагато краще. Повернулось нормальне дихання, робота серця. Та й відчуття запахів та смаку зовсім інше. Ну а тим українським нашим колегам, які бажають також відмовитися від куріння, раджу робити це без жодних виправдань і зволікань для себе. Налаштувались – робіть!
20 листопада – Міжнародний день відмови від куріння. Так званий No Smoking Day. Можливо, хтось із військових, хто вже давно збирається з думками й планує кинути курити, цей день стане таким собі «стартовим майданчиком» для позбавлення від залежності. Ну а для інших курців: спробуйте зекономити 50-60 гривень хоча б один день. Сума невелика, але за пів сотні можна купити гарну троянду для дружини, або ж шоколадку для дитини чи для себе. А це – позитивні емоції, які не вкорочують, а продовжують життя! Спробуйте!
