Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Двадцять років тому старший сержант Василь Корінецький вперше переступив поріг КПП своєї частини. Ще будучи юнаком, який і сам не знав, яка подальша доля чекає на нього зі зміною цивільного статусу на військовий однострій. Та армія, навіть тих часів, подобалась йому. І от нині можна сказати, що Василь прожив одне невелике життя разом зі своїм бойовим колективом.
– Ви розумієте, я відчув, що служба у війську – це моє, – з усмішкою каже Василь. – Ну, може для когось це звучить дивно, але це правда.
За двадцять років служби встиг одружитись, виростити двох дітей, спробувати себе як спеціаліста урядового зв’язку і навіть прикордонника. Та все ж таки його серце залишилось у колійному батальйоні ДССТ МО України, де він служить уже тринадцять років.
– Я б не хотів міняти своє життя ні на що інше, – каже Василь. – Вважаю, що служба в армії – це гідне заняття для гідних чоловіків. І взагалі, військова служба – це справа для кожного чоловіка – громадянина держави, яка воює!
