Насамперед завдяки його творам широкому загалу відомі візуальні образи українських військовиків часів Української революції 1917‒1921 років та почасти боротьба Української Повстанської…
Після наскрізного снайперського поранення прогнози лікарів були невтішними: «Сергію, яка служба? Аби тільки вижити! А стріляти як після заміни плечового суглоба, ще й з кулемета? Стрибки із парашутом?! Про це вже точно можна і не мріяти…».
Та Сергій зламав увесь скепсис медиків та побратимів. Два роки лікування, десяток операцій у Німеччині… і бойовий сержант повертається на службу. Знову на передову!
Через численні операції в Німеччині український морський піхотинець отримує від колег позивний «Німець». Відновившись, він успішно закриває парашутну програму та без жодних потурань проходить смугу морського піхотинця. А це – понад п’ять кілометрів із перешкодами! На запитання, як це вдалось, відповідає просто: «Вірний завжди!».
Чоловік прийшов на службу у 2014-му в досить солідному віці, коли здавалось, що всі карти вже зіграні і жодних сюрпризів долі не буде… А воно он як закрутилось! Штурм Савур-могили, Дебальцеве, Шахтарськ, Жданівка… У які тільки перипетії за чотири роки служби в повітряно-десантній бригаді чоловік не потрапляв, були десятки ситуацій, коли дивом рятувався... Та разом із тим каже, що, попри втому та інтенсивність служби, на фронті скинув років із десять, не менше! А потім перевівся до морської піхоти і на тобі – пряме влучання снайперської кулі…
— Це трапилось у червні 2018-го в Павлополі. На той момент я лише кілька місяців прослужив у морській піхоті, — пригадує Сергій. — Усе відбулось раптово. Снайперська куля — у шию, я впав… Аж тут хлопці примчали. Один підповз і дістав кулю в стегно, залишився лежати біля мене. Інший теж зазнав поранення – у бік… Я ж відчував, що справи мої зовсім кепські, крововтрата – критична, тому сказав хлопцям обережно відповзати і на мене не витрачати сил, все одно не виживу… Зрештою, тепер – поранені усі троє, треба вибиратися самотужки. Хвилин за десять зрозумів, наче в організмі з’явились якісь ресурси… І поповз…
Із кожним ударом серця крові в організмі ставало все менше, права рука взагалі не рухалась… «Німець» лівою намацував траву, підтягувався і потроху повз. І тільки здалось, що шанси на порятунок є, як чоловік дістав ще одну кулю в ногу. Снайпер продовжував «пасти».
— Розумів, як трохи вище візьме, то точно капут, — ділиться морпіх. — Трішки ще відлежався і спробував знову… Цього разу раз пощастило. Ті десять метрів, що я проповз до посадки, здавались вічністю. Жоден марафон чи смуга перешкод за складністю не порівняється! Коли якимось дивом все ж доповз у більш-менш безпечне місце, впав без сил і знепритомнів…
Бійці, що кинулись на допомогу, одразу усвідомили, що їх побратим – народився в сорочці. Наскрізне поранення в шию, куля вилетіла через плече, минувши кілька небезпечних артерій…
— Спочатку Маріуполь, далі операція в Харкові, звідти – бортом на Київ, а там німецькі фахівці забрали до себе на лікування, — пояснює Сергій. — У Німеччині лікувався двічі, тільки під час першого приїзду зробили шість операцій. Загалом реабілітація тривала два роки, та увесь цей час я чекав, коли знову опинюсь на передовій, серед друзів-морпіхів! Вони ж без мене вже нікуди, а я без них – тим паче! Вірний завжди!
