Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Майже вісім місяців і загалом близько трьох мільйонів гривень знадобилось військовим залізничникам, щоб зробити невеличке диво – повністю відремонтувати та переобладнати свою їдальню. Тепер тут нічого не нагадує про зубожіле солдатське гастрономічне минуле, яке, як сподіваються вояки, пішло в далеку і глибоку історію. І річ не лише в тім, що зала приймання їжі має вигляд люксової ресторації, а на вході кожного військового зустрічає електронне меню, де видно не тільки, яку страву нині запропонують на сніданок-обід-вечерю, а й навіть прізвище кухаря, який готував цю їжу. Це, так би мовити, додаткова запорука гарантії якості страв і своєрідний автограф від «шефа».
Справа в тім, що військовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту Міноборони започаткували для військових абсолютно новий підхід до приймання їжі. Для людини, яка ніколи не носила однострою, це може здатись таким собі військовим епікурейством. Та насправді це основа військової культури й важлива складова бойового «тімбілдінгу» всього колективу. Втім… розповімо про все по черзі.
Смак починається з… посуду
Без перебільшення, це перша, за понад тридцятирічний досвід служби, військова їдальня, яка має іменний посуд! Так! Саме власний посуд із власними емблемами, а не звичайний чи з загальновійськовими символами. Горнятка, тарілки як перших, так і для других страв прикрашені емблемами військової частини. Диво!
– Закупівля іменного посуду – це рішення командира нашої бригади, – розповідає старший лейтенант Анатолій Рудак. – У нас всі військові, незалежно від звання і посади, харчуються лише з такого посуду.
На думку офіцера, це важливе доповнення до нової їдальні. Адже посуд – саме те, що кожен солдат бере в руки щонайменше тричі на день.
– От уявіть молодого солдата, який прийшов у лави Збройних Сил, – продовжив офіцер. – Десь у цивільному житті йому розповідали чимало байок про те, що в армії все жахливо і погано. А тут він бере красивий порцеляновий посуд, і не просто тарілку чи горнятко! А з емблемою частини, у якій служить. Це вже надихає!
До речі, столові прибори тут теж, так би мовити, патріотичного змісту. Всі вони сталеві і мають на ручці викарбуваний малий Герб України. І принциповим є те, що на відміну від більшості військових їдалень (навіть нового зразка), тут подають повний комплект приборів: ложку, виделку та столовий ніж. Звісно, фахівці тилових справ можуть сказати, що це невиправдані витрати і протримаються вони недовго, адже порцеляна б’ється, а сталеві виделки важко мити… Та військові залізничники переконані у зворотному. І їх переконання базується на високотехнологічному обладнанні їдальні.
Високотехнологічне обладнання їдальні
Саме так. Під час реконструкції їдальні повністю перероблено всі технологічні приміщення. Усі цехи розібрано і створено заново під вимоги сучасного обладнання. Річ у тім, що технологічна лінійка приготування страв тут змінена від слова повністю!
– Ми закупили і встановили сучасне обладнання для нашої кухні, – продовжив офіцер. – А втім, тут краще показати, ніж довго розповідати.
І Анатолій Олегович запросив до варильного цеху. Перше, що впадає в око, тут, на відміну від застарілих їдалень, немає притаманного «столовкам» пару й запаху. Сучасні витяжки в комплекті з котлами роблять свою справу.
– Усі котли в нас вітчизняного виробництва, їх робить Харків, – з гордістю каже кухар старший солдат Леся Шамбора. – Вони надзвичайно легкі у використанні й мають кілька режимів температур приготувань. Їжа готується дуже швидко.
Особлива гордість кухарів – пароконвекторна машина, яка також стала новинкою для цієї кухні.
– Вона може пекти, смажити і тушкувати, – продовжує кухар. – Страви виходять надзвичайно смачні, бо технологія приготування така, що дозволяє готувати їх без втрат смаку!
А ще всі ці нові пристрої дозволяють економити час на приготування їжі. Наприклад, якщо на звичайній плиті потрібно тушкувати м’ясо з розрахунку на всю частину, впродовж, скажімо, 30 або 40 хвилин, то пароконвектомат зробить це удвічі швидше. Ну і, власне, економніше з використанням ресурсів. Але про те, яку економію коштів частині дають новітні технології, ми напишемо згодом.
Окремо і дуже ретельно тут ставляться до гігієни обробки продуктів і чистоти приміщень. От, скажімо, для розподілу м’яса тут уже немає звичної дерев’яної колоди, яку неможливо продезінфікувати. Її замінено сучасним пластико-керамічним каменем, який легко мити, а за потреби верхній шар, що вже відпрацював своє, просто зчищається шліфувальним каменем. У всіх цехах встановлено спеціальні лампи-капкани для москітів і мух. А посуд миє сучасна посудомийна машина, де він не лише дезінфікується, а й обдається парою.
– Все це дозволило значно зменшити кількість людей, що отримують «наряд на кухню», – зазначив старший лейтенант Анатолій Рудак. – Тепер роботу, яку раніше виконувало 3–4 людини, може виконати одна. І якість зросла в рази.
Куховарять професіонали
До підбору кухарського колективу в частині підійшли теж відповідально. Більшість кухарів мають не лише відповідні знання і дипломи, а й досвід роботи в ресторанах та закладах громадського харчування. Перед тим, як їх допустили до роботи на сучасному обладнанні, вони пройшли відповідну підготовку і курси. Та й кухарська майстерність тут вдосконалюється постійно. Щосереди в частині так званий день кухаря. Збирають усі кухарські зміни, які ділять між собою пропозиції і навіть розробляють нові рецепти.
Ось такою є тепер звичайна їдальня в одній з військових частин. Випереджаючи негативні коментарі й висловлювання про «показушність», зазначимо, що в частині не знали про приїзд військових журналістів, а прохання показати їдальню взагалі було для командування неочікуваним. Власне, є резонна думка, що не останнє місце в базовій ієрархії військової культури посідає культура вживання їжі. А ви як гадаєте?
