Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Увечері, 9 листопада 2020 року, Президент Азербайджанської Республіки І.Г. Алієв, Прем’єр-міністр Республіки Вірменія Н.В. Пашинян і Президент Російської Федерації В.В. Путін підписали мирну тристоронню російсько-вірменсько-азербайджанську угоду, згідно з якою має розпочатися мирне врегулювання конфлікту в Нагірному Карабасі.
Згідно з цією угодою в зону конфлікту мають ввести російських миротворців. Їхня чисельність становитиме 1960 військовослужбовців зі стрілецькою зброєю, 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної і спецтехніки. Термін перебування російського миротворчого контингенту в Карабасі – 5 років з автоматичним продовженням на чергові п’ятирічні періоди.
Миротворчий контингент розгортатиметься вздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі й вздовж Лачинського коридору. Цей коридор, шириною до 5 кілометрів, залишає Вірменія за собою, і його охоронятимуть росіяни.
Азербайджан повертає собі кілька районів, проте не весь Нагірний Карабах, та отримує транспортний коридор до Нахічеванської автономії (Азербайджан), хоча його контролюватимуть російські прикордонники(!).
Повний текст мирної угоди звучить так: «Оголошується про повне припинення вогню і всіх військових дій в зоні нагірно-карабахського конфлікту з 00 годин 00 хвилин за московським часом 10 листопада 2020 року. Азербайджанська Республіка і Республіка Вірменія, далі іменовані Сторонами, зупиняються на займаних ними позиціях.
Агдамський район і території, утримувані Вірменською Стороною в Газахскому районі Азербайджанської Республіки, повертають Азербайджанській Стороні до 20 листопада 2020 року.
Уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі й вздовж Лачинського коридору розгортається миротворчий контингент Російської Федерації в кількості 1960 військовослужбовців зі стрілецькою зброєю, 90 бронетранспортерів, 380 одиниць автомобільної та спеціальної техніки.
Миротворчий контингент РФ розгортається паралельно з виведенням вірменських Збройних сил. Термін перебування миротворчого контингенту Російської Федерації – 5 років з автоматичним продовженням на чергові 5-річні періоди, якщо жодна із Сторін не заявить за 6 місяців до закінчення терміну про свій намір припинити застосування цього положення.
Із метою підвищення ефективності контролю за виконанням Сторонами конфлікту домовленостей розгортається миротворчий центр контролю за припиненням вогню.
Республіка Вірменія до 15 листопада 2020 року повертає Азербайджанській Республіці Кельбаджарський район, а до 1 грудня 2020 року – Лачинський район, залишаючи при цьому за собою Лачинський коридор (шириною 5 км), який забезпечуватиме зв’язок Нагірного Карабаху з Вірменією і при цьому не зачіпатиме місто Шушу.
За згодою Сторін у найближчі три роки буде визначено план будівництва нового маршруту руху по Лачинському коридору, що забезпечує зв’язок між Степанакертом і Вірменією, з подальшою передислокацією російського миротворчого контингенту для охорони цього маршруту.
Азербайджанська Республіка гарантує безпеку руху по Лачинському коридору громадян, транспортних засобів і вантажів в обох напрямках.
Внутрішньо переміщені особи й біженці повертаються на територію Нагірного Карабаху і прилеглі райони під контролем Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.
Проводиться обмін військовополоненими й іншими утримуваними особами й тілами загиблих.
Розблокуються всі економічні й транспортні зв’язки в регіоні. Республіка Вірменія забезпечує транспортне сполучення між західними районами Азербайджанської Республіки й Нахічеванською Автономною Республікою з метою організації безперешкодного руху громадян, транспортних засобів і вантажів в обох напрямках. Контроль за транспортним сполученням здійснюють органи Прикордонної служби ФСБ Росії.
За згодою Сторін буде забезпечено будівництво нових транспортних комунікацій, що зв’язують Нахічеванську Автономну Республіку із західними районами Азербайджану».
Президент Азербайджану Алієв у своєму зверненні до нації також заявив, що у Нагірному Карабасі після завершення бойових дій буде розгорнута спільна миротворча місія з військовослужбовців Росії та Туреччини. Про це повідомляє «Sputnik Азербайджан» у Telegram. Але в домовленостях немає жодного слова про турецьких миротворців. Скоріш за все, турки братимуть участь у діяльності миротворчого центру з контролю за припиненням вогню, який мають створити сторони конфлікту.
«Карабаську» карту розіграли досить вигідно для Азербайджану і Росії, яка залишила власну військову базу у Вірменії і розгорне ще додатковий контингент у Карабасі. Азербайджан частково повернув території, і має залишитись задоволеним, адже йому навіть не довелось деякі з них відбивати зі зброєю в руках. До Азербайджану повертаються Агдамський район і території в Газахскому районі, а також Кельбаджарський і Лачинський райони – це безперечний успіх азербайджанської армії та дипломатії.
Натомість у Єревані вважають ці мирні угоди поразкою і навіть розпочались протести невдоволених політикою прем’єр-міністра Вірменії Пашиняна. Значну частину так званої НКР вірмени втратили й підписувати угоду їм довелось на правах переможених. Хоча угоди ці навіть рятували невизнаний анклав, адже їх підписували, коли азербайджанські військові вже були за кілька кілометрів від столиці НКР міста Степанакерта.
Подібний «сценарій» вказує на «замороження», а не розв’язання конфлікту, адже напруга в регіоні залишиться, хоч сюди і введуть «російських миротворців». У світі вже існує аналогічний, невизнаний анклав, під назвою «ПМР» – Придністровська Молдавська Республіка. Цей сепаратистський регіон Молдови створено за участі «миротворців від Москви». Вони й нині перебувають у Тирасполі, а «республіка» служить джерелом нестабільності у всьому регіоні.
Щось подібне Росія намагається створити і в Азербайджані, якому доводиться йти на певні поступки та зупинитись на шляху повного визволення власних територій.воло
