«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Припинення активних бойових дій у районі проведення операції Об’єднаних сил на території Донецької та Луганської областей зовсім не означає, що російські найманці відмовилися від мінування Донбасу. Нині збройні формування РФ продовжують свідомо нехтувати не лише Мінськими домовленостями, а й міжнародними конвенціями, порушуючи норми гуманітарного права. За понад шість років бойових дій на сході нашої держави українські сапери неодноразово знешкоджували міни російського виробництва, заборонені до застосування Оттавською конвенцією.
За роз’ясненнями кореспондент АрміяInform звернувся до фахівців новоствореного Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ, що в Кам’янці-Подільському, які мають надзвичайно великий досвід саперної справи.
ПМН-2 – гарантовано відривається ступня ноги
– Розмінування – це дуже кропітка і важка робота. Доводиться буквально кожен сантиметр ґрунту проходити. Після завершення бойових дій буде надзвичайно велика кількість феромагнітних тіл, зокрема осколків чи інших металевих предметів. Коли сапер йде із засобом пошуку, у нього постійно фонить, йому знову і знову доводиться все ретельно перевіряти, – каже командир підрозділу зі знищення вибухонебезпечних предметів майор Олексій Нечитайло.
Від початку активних бойових дій російські збройні формування часто застосовують на Сході України протипіхотну міну російського виробництва – ПМН-2. Ураження відбувається шляхом руйнування стопи під час вибуху заряду міни, коли людина наступає ногою на індикатор цілі.
Зазвичай у такому разі відривається повністю ступня ноги. Крім того, через ударну хвилю досить великого заряду людина непритомніє, висока температура вибухових газів може завдати сильних опіків нижніх кінцівок. Смерть може настати від больового шоку чи втрати крові за несвоєчасної першої допомоги. Самоліквідатором ці міни не оснащують. Незйомних та незнешкоджуваних елементів вони не мають, але особливості конструкції унеможливлюють зворотний перевід міни з бойового в безпечне положення. Тому міна належить до категорії незнешкоджуваних.
МОН-50 – 540 елементів смерті
Також противник використовує протипіхотні міни спрямованої дії МОН-50. Ураження людині (або кількох водночас) під час вибуху завдають готові забійні елементи (540 кульок або 485 роликів), що вилітають у напрямку людини на відстань до 50 метрів. Висота сектора ураження від 15 см до 4 метрів. За зразком цих мін бойовики виготовляли саморобні вибухові пристрої на основі пластичної вибухівки та готових забійних елементів.
ПОМ-2 – із капроновою павутиною-пасткою
Відколи на Донбасі розпочався повний і всеосяжний режим припинення вогню від 27 липня, командування операції Об’єднаних сил часто інформує про дистанційне мінування ворогом територій протипіхотними мінами ПОМ-2.
Хоча про факти застосування бойовиками такого типу протипіхотних мін було відомо і раніше. Ураження завдають осколки, на які дробиться корпус після підриву заряду вибухової речовини. ПОМ-2 має період самоліквідації від 4 до 100 годин. Для доставки мін використовують гранатомет РПГ-7 з переробленою гранатою ПГ-7. Радіус суцільного ураження становить до 16 метрів, міна спрацьовує в момент, коли людина зачепить одну із чотирьох тонких капронових ниток, кожна з яких завдовжки до 10 метрів. Існують модифікації міни також і без самоліквідації.
Крім того, влітку цього року на Луганщині українські військові виявили факт використання ворогом неконтактного вибухового пристрою НВУ-П «Охота».
Пристрій НВУ-П призначений для керування п’ятьма протипіхотними осколковими мінами. Штатними мінами комплекту є міни «ОЗМ-72» або «МОН-50», але можливе під’єднання будь-яких протипіхотних осколкових мін, адже є гнізда для приєднання запалів.
Встановлено, що підприємства Російської Федерації, які виготовляють міни МОН-50 та ПОМ-2, – це підприємство № 15 у місті Чапаєвськ Самарської області й завод № 80 у Дніпродзержинську Новгородської області.
– Багато цивільного населення, особливо дітей, потрапляють у фатальні інциденти з протипіхотними мінами. Ще одна проблема – виявлення таких мін. Великі затрати та чимало часу потрібно, щоб очистити навіть невелику ділянку місцевості, оскільки, як правило, фугасні протипіхотні міни встановлюють у ґрунт, і їх складно виявити, – каже провідний інженер школи саперів Віталій Галіцин.
За понад шість років війни на Донбасі виявили набагато більше різних мін, які не розірвалися чи не спрацювали, – від 25-кілограмової МОН-200 до 80-грамової ПФМ-1. Крім мінних полів – протипіхотних і протитанкових, вся лінія розмежування всіяна саморобними вибуховими пристроями і боєприпасами, які не розірвалися. Їх теж доведеться знешкоджувати. А на це піде, згідно зі світовим досвідом, не один десяток років.
Фото Андрія Суворова, ОТУ «Північ» та з мережі Інтернет
