Про свій бойовий шлях в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform розповів оператор полку Сил спеціальних операцій, який наразі продовжує службу на інструкторській посаді навчально-тренувального…
Сьогодні, 14 жовтня, Президент України – Верховний Головнокомандувач України Володимир Зеленський в урочистій обстановці вручив стрічки з почесними найменуваннями одній військовій частині Збройних Сил України, трьом військовим частинам Національної гвардії України та одній військовій частині Державної прикордонної служби України.
З рук Верховного Головнокомандувача стрічку з почесним найменуванням, що присвоєне бригаді з нагоди Дня захисника України, отримав командир окремої артилерійської бригади полковник Олег Шевчук. Відтепер ця бригада артилерії іменується бригадою імені гетьмана Тараса Трясила.
Тарас Трясило (Федорович) обраний патроном потужної артилерійської частини невипадково. По-перше, як відомо, у День Покрови Пресвятої Богородиці відзначається ще й День Українського козацтва. А Тарас Трясило – це козацький полководець.
Корсунський полковник Тарас Федорович був кримськотатарського походження, і з народження його звали Асан або Усан. Від 1622 року він водив козацькі чайки на Крим і Туреччину, і в тих походах був прозваний «Трясилом». Коли ж 1628 року запорожці на чолі з гетьманом Михайлом Дорошенком осадили Кафу, козаки Трясила підтримали їх з моря. Після загибелі Дорошенка під час штурму Кафи Федорович очолив вихід Запорозького Війська з Криму. У полі за три милі від Перекопа козаки обрали кошового отамана Трясила гетьманом нереєстрового козацтва.
Під час Тридцятирічної війни полководець командував загонами козаків-найманців на австро-угорській службі. Тоді він був відомий ще як капітан Гасан Тарас. Федоровичем він став пізніше, прийнявши християнство вже під час московської кампанії.
У березні 1630 року Трясило став на чолі повстання проти Польщі і вперше в історії козацтва звернувся з універсалом до населення України, закликаючи ставати під знамена повстанців. Під його командуванням 10-тисячне військо запорожців оволоділо Черкасами, Переяславом та Корсунем. Після Переяславської мирної угоди, згідно з якою козаки отримували амністію, але зобов’язалися не ходити у морські походи і спалити свої чайки, Тарас Трясило не погодився з умовами миру, зрікся булави і повернувся на Січ.
У 1632–1634 роках брав участь у Смоленській війні – московсько-польській війні за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі. На козацькій раді в Каневі взимку 1634–1635 рр. Федорович закликав до повстання проти шляхетської Речі Посполитої. Потім із частиною козаків пішов за Дон. У 1635 році вів переговори з московським урядом про переселення 700 козаків на Слобідську Україну.
У козацьких літописах говориться, що Трясило помер за дев’ять років після повстання, отже, 1639 року. Є перекази, що він помер у Корсуні, де був похований на Богуславському цвинтарі.
Гетьман Тарас Трясило увійшов в історію українського козацтва як полководець-реформатор. Саме він посилив у козацькому війську роль кавалерії.
