Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
28 жовтня минає 76 років відтоді, як територію України було остаточно визволено від гітлерівських окупантів та їхніх сателітів. Мільйони українців загинули під час Другої світової війни – найкривавішої в історії людства. Частина з них полягли, боронячи рідний край, чимало поховано чужій землі. В українській землі вічним сном спочили й мільйони представників інших національностей.
В Україні є чимало громадських та військово-патріотичних організацій, що займаються архівним та польовим пошуком на місцях тих запеклих боїв, піднімаючи з землі рештки загиблих воїнів та повертаючи з небуття імена багатьох із тих, хто протягом майже восьми десятиліть вважалися невідомими солдатами, а рахувалися як зниклі безвісти. Серед пошуковців чимало і військовослужбовців – як діючих, так і колишніх, учасників АТО/ООС. У вільний від служби та роботи час нинішні захисники України знаходять захисників минулого покоління та встановлюють їхні імена.
АрміяInform уже неодноразово розповідала про роботу однієї з них – житомирської громадської організації «Історико-патріотичне об’єднання «Пошук».
– Від початку року наші хлопці виявили й підняли рештки 115 загиблих воїнів. Дуже багато у 2020-му знайдено і смертних медальйонів – 70, це – небувала для пошуковців цифра. Втім, минуло майже 80 років. Якісь із них були погано закручені, на якісь згубно подіяли земля та вода. Розшифрувати вдалося записки у 25 із них, ще кілька медальйонів наразі у роботі. За результатами прочитаних записів через колег в Україні та за її межами, а також завдяки мережі Інтернет було знайдено родичів та нащадків близько половини з цих загиблих воїнів. Перепоховати та передати родичам в Україні, Білорусі, Росії, Казахстані, Узбекистані, Грузії та інших країнах рештки усіх без виключення розпізнаних солдатів завадила пандемія та встановлені у зв’язку з нею карантинні обмеження. Проте кілька солдатів цього року ми все ж із військовими почестями перепоховали в Україні, а також передали рештки одного загиблого казаха представникам казахського військового аташату, які перевезли їх на батьківщину, – каже голова організації Олександр Ловинюк.
Перепоховання загиблих воїнів Другої світової війни відбувається за активної участі військовослужбовців частин Збройних Сил України, що дислокуються на теренах Житомирщини. Якщо це у Бердичівському чи сусідніх районах – це воїни-артилеристи, у Житомирському – десантники чи представники інших частин, коли ж розкопки відбуваються у колишньому Новоград-Волинському укріпрайоні – відповідно, військовослужбовці механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького. Від військових частин виділяється особовий склад, який бере участь у похованнях: почесна варта, салютні групи.
Взагалі «Пошук» існує ось уже майже чотири десятиліття. За цей час його учасникам вдалося виявити на території однієї лише Житомирської області й перепоховати рештки майже 17 тис. солдатів, загиблих у цьому краю, та повернути з небуття імена сотень і сотень із них.
