Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
Нещодавно у закарпатському Хусті пройшов фінал чемпіонату «Найсильніша людина України – 2020», «срібло» здобув офіцер Збройних Сил України майор Повітряних Сил Віталій Герасимов із Дніпра. Варто зазначити, що у своїй військовій частині, крім основної роботи відповідно до посади, він також виконує обов’язки позаштатного начальника фізичної підготовки та спорту.
Офіцер займається силовими видами спорту вже давно, ще з першого курсу Донецького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. І розпочав він з армреслінгу.
Вже на 3 курсі Харківського університету Повітряних Сил серйозно займався пауерліфтингом. А у 2006 році старшокурсник Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба дебютував на одному з етапів богатирського багатоборства. Тоді й почалося зростання спортсмена Герасимова саме у такому, на той час новому в Україні виді спорту, як стронгмен.
Відтоді серед спортивних здобутків Віталія – безліч перемог та титулів. Кандидатом у майстри спорту з армреслінгу хлопець став, ще коли був ліцеїстом. А вже ставши стронгменом, офіцер став спочатку майстром спорту України, а згодом – майстром спорту України міжнародного класу. Сьогодні він – заслужений майстер спорту України, багаторазовий чемпіон України і дворазовий чемпіон світу у своїй ваговій категорії, рекордсмен України та світу. І при цьому продовжує сумлінно служити в одній із військових частин Повітряних Сил, примудряючись поєднувати спорт зі службою. Цьому Віталій завдячує розумінню з боку командування та сім’ї. Адже дружина богатиря – також офіцер: майор Віталій Герасимов та майор Ірина Подима-Герасимова проходять службу в одній частині Повітряного командування «Схід» – щоправда, звичайно ж, у різних підрозділах. Дружина і син – це неабияка підтримка спортсмена.
Цього року Віталію вдалося виграти чемпіонат України у Києві, парний етап чемпіонату України в Дніпрі та ще один етап чемпіонату України у столиці. Кілька турнірів через поважні причини – служба, сім’я та здоров’я, довелося пропустити. Втім, набраних кваліфікаційних балів вистачало, аби виступити на головних змаганнях року в місті Хуст.
Так, у нещодавніх змаганнях на Закарпатті Віталій брав участь після непростого періоду в житті: раптова хвороба й операція дружини, згодом занедужав сам, трохи втратив вагу та не мав змоги виступати на всіх етапах змагань, що передували фіналу, тож, поки що, – «срібло», друге місце у Першій лізі чемпіонату України зі стронгмену у ваговій категорії до 110 кілограмів. Але наступного разу точно буде «золото», переконує богатир!
– Змагання складались з шести вправ, – розповідає офіцер. – Перша – «Трак-пул», тяга вантажівки вагою 9 тонн, в якій мені вдалося показати лише 5-й результат з 8 учасників. Вправа специфічна, де власна вага має важливу роль, чого мені наразі бракувало. Наступною вправою була естафета: біг 20 м з мішком 100 кг та перенесення коромисла вагою 340 кг на 20 м на плечах. Тут я почав скорочувати відрив, показавши 4-й результат. Третім випробуванням стала естафета «Оверхед»: за 60 секунд потрібно було підняти 6 снарядів над головою: аксель вагою 110 кг, гантель вагою 80 кг та колоду вагою 120, після чого – аксель – 130, гантель – 90 та колоду – 140 кг. Погода того дня на Закарпатті стояла дощова, а змагалися, як і завжди, просто неба. Дощ не припинявся, всі снаряди були слизькі, що внесло сумні корективи до результату вправи. Але я був єдиний, хто підняв 5 снарядів – на шостий просто не вистачило часу.
Відрив із суперниками скорочувався. Наступна вправа – «Буда», прогулянка фермера з валізами вагою по 150 кг в кожній руці на відстань 20 метрів – одна з улюблених вправ Віталія. Переможця визначав фотофініш і нарада суддів. Він посів 2 місце, програвши буквально соті долі секунди.
П’ятою, передостанньою, вправою було утримання ваги 35 кг перед собою на прямих руках впродовж години. І, на останок, «Кулі Атласа» (гумові кулі вагою від 120 до 180 кг), що ставилися на тумби різної висоти.
– Я йшов на перше місце, набравши однакову кількість балів із суперником із Черкас, – продовжує Віталій. – Переможця визначає або важча закладена куля, або швидший час. На жаль, кількість ми підняли однакову, але черкащанин був трішки швидшим, а підняти 160-кілограмову кулю мені забракло кілька сантиметрів зросту… Втім, роботу над помилками буде зроблено: наступного року – тільки перемога!
