Спочатку танкісти бригади двома влучними пострілами з баштової гармати Т-64 знищили ворожу «мотолигу», а потім бронетранспортер зі знаменитим античним іменем «Буцефал» ліквідував залишки…
Урочиста церемонія нагородження недержавним орденом «Народний Герой України» відбулася в Луцькому замку. Срібні ордени отримали 10 українців. Серед них учасники АТО/ООС, військовий медик і волонтер.
Ця церемонія 32-га, розповіла Суспільному організаторка заходу Віолетта Кіртока.
— Орден «Народний Герой України» існує з червня 2015 року. За цей час було нагороджено понад 400 осіб. Щоразу церемонію влаштовують в іншому місті. Цього року через карантин це перший захід. Уже мали б провести два чи три. Я сподіваюся, що взимку ми проведемо церемонію ще в одному місті», — розповіла Віолетта Кіртока.
Три з десяти орденів — посмертні
Володимир Майборода (позивний «Май»). Розвідник, загинув 8 квітня 2015 року біля селища Жованка. «Май» підірвався на міні. 15 квітня загиблого військовослужбовця передали українській стороні на КПВВ «Мар’їнка».
Тарас Зозуля. 21-річний десантник загинув 31 серпня 2014 року у бою біля Луганського аеропорту. Український захисник лишився прикривати відхід групи з пораненими.
Максим Шульга. Військовослужбовець десантної бригади. 2014 року брав участь у звільненні міста Слов’янськ та села Миколаївка, потім був у розвідувальному дозорі під час прориву до Луганського аеропорту. 26 серпня 2014 року під час танкового обстрілу Максим прикривав побратимів, але був важко поранений і загинув.
Нагороду замість загиблого Максима Шульги отримала його мама. Максим загинув у 23 роки. «Я розумію всіх мам, наші діти всі герої, які віддали життя за цю незалежність і хочеться, щоб це й надалі цінували. Розуміли, якою ціною молодих життів ми маємо кожну хвилину миру», — каже Тетяна Шульган.
П’ятеро військових свої срібні нагороди отримали особисто
Володимир Шипка (позивний «Умка»). Холодноярівець позаминулого року в районі Авдіївської промки знищував ворожі ВОПи. Попри те, що Володимир Шипка вже обіймав посаду начальника штабу й мав керувати боями звідти, він постійно перебував на передових позиціях поряд з побратимами.
Богдан Макаров. 23 липня 2014 року сержант Макаров у складі підрозділу отримав наказ увійти у місто Лисичанськ та зайняти оборону. Танк, яким командував Макаров, здійснював прикриття та забезпечував відхід особового складу. Під час бою, намагаючись надати допомогу та витягти з-під обстрілу командира свого блокпоста підполковника В. Спасьонова, Богдан Макаров зазнав поранення та контузії.
Олег Бончинський (друг «Боня»). На війну пішов добровольцем. Ще на Майдані він витягнув з-під снайперського вогню та врятував важко пораненого мітингувальника. На Сході звільняв Красногорівку, Маринівку, неподалік Савур-Могили дістав важке поранення лівого ока. Після лікування й реабілітації у 2015 році повернувся на війну — спочатку в Піски, пізніше в Авдіївку. У травні 2018 року в Зайцевому Олег зазнав ще одного поранення й контузії. Після лікування повернувся на фронт.
Олександр Старина («Старий»), розвідбат. Пізньої осені 2014 року, коли точилися бої за термінали Донецького аеропорту, «Старий» брав участь у запеклих боях. Саме він з підлеглими встановив прапор України на старому терміналі фактично під прямим прицілом ворога.
Зимою 2017 року Олександр здійснював контроль операції із зайняття Авдіївської промки. Він завжди йде в розвідку місцевості першим, пліч-о-пліч зі своїми підлеглими. «Це визнання моєї праці й тих хлопців, які були поруч», — каже «Старий».
Ярослав Шинкаренко («Ярик»), розвідбат. На нагородження приїхав з мамою, теж військовою. Тато Ярослава загинув у Донецькому аеропорту.
10 березня 2020 року під час планового об’їзду позицій «Ярик» був за кермом машини командира розвідувального загону. Команда потрапила під ракетний обстріл. «Не знаю як, але я повернув автомобіль і відійшов від ракети. Вона влучила в інший автомобіль. Ми сховали наш і побігли витягувати хлопців», — розповідає Ярослав.
Ще дві срібні нагороди отримали медик та волонтер
Павло Казьонов, військовий хірург. Рятуючи бійця під Волновахою, медик працював у шоломі та бронежилеті. «Ми з групою хірургів та анестезіологів видалили нерозірвану гранату, яка потрапила в стегно бійця. Поранення було важке, до того ж до певного моменту ми не знали, що вона там є. Коли з’ясувалося, треба було її діставати», — розповів хірург для преси. Нагороду, яку отримав, вважає спільною й дякує колегам, які допомагали рятувати бійця.
Максим Попов, автор проєкту «Книга пам’яті полеглих за Україну». Держава досі не веде зведеного переліку загиблих на Сході вояків, у найкращому разі деякі відомства роблять свої. Тому волонтери, як завжди, взялися за це самотужки. Таку пошукову роботу започаткував Максим Попов, куратор проєкту «Книга пам’яті полеглих за Україну». Сам Максим Попов був учасником подій на Майдані, де також відзначився.
Один із членів нагородної ради — батько загиблого майданівця Устима Голоднюка. Чоловік розповів: висунути кандидатуру військового, волонтера чи медика може будь-хто. Подання можна зробити на офіційній сторінці «Народного Героя». Кожного з номінантів потім обговорює нагородна рада й формує список військових, які отримають срібні ордени.
