Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
Про таких, як сержант Тетяна, кажуть: справжня амазонка, «Валькірія-войовниця». Струнка висока блондинка з виразними сірими очима й чарівною усмішкою, вона більше схожа на світську даму чи модель, ніж на військовослужбовця, а танкіста й поготів. Хоча насправді Тетяна — командир бойового танка Т-64В1, і танковий комбінезон їй личить не менш ніж модне вбрання.
Попри свій «жіночий статус» вона доволі жорсткий командир. Коли ми побачили, як впевнено вона керує діями свого, до речі, чоловічого екіпажу під час навчань, зрозуміли: Тетяна передусім досвідчений фахівець, яка може упоратись з досить складними завданнями, уміє ухвалювати правильні рішення під час виконання різних тактичних прийомів. Відпрацьовуючи елементи тактичного маневрування, її танк чітко взаємодіяв з іншими екіпажами, а потім прицільно вразив усі цілі стрільбою прямим наведенням.
Командир підрозділу дав високу оцінку діям командира танка.
— Тетяна продемонструвала хороший рівень підготовки, виконала всі визначені завдання й підтвердила, що є досвідченим командиром, — підкреслив офіцер.
До війська потрапила ще у 2016-му після того, як мій чоловік повернувся з війни. Він залишився вдома з двома доньками, а я вирушила йому на зміну на схід.
— Для мене нічого незвичного в ролі командира немає, — розповіла Тетяна. — До війська потрапила ще у 2016-му після того, як мій чоловік повернувся з війни. Він залишився вдома з двома доньками, а я вирушила йому на зміну на схід. Починала фронтовий шлях у піхоті. Спочатку командиром взводу зв’язку. Брала участь у бойових діях на Луганському напрямку у складі 53-ї окремої механізованої бригади. Завжди раділа, коли нам у складні хвилини бою на допомогу приходили танкісти. Тоді в мене й з’явилася думка змінити рід військ. Дуже захопилася танками, захотілося опанувати цю грізну зброю. Закінчила курси у Десні й потрапила в одну з танкових бригад. Спочатку була оператором-навідником, потім призначили командиром танка. Тут дуже хороший колектив. Мені допомагають справжні чоловіки, які мають за плечима досвід бойових дій саме у танкових підрозділах. Тому постійно перебуваю у фазі опанування нових знань і навичок. Але для мене головним завданням залишається здійснення давньої мрії — повернутися у звільнений Луганськ, в якому жила моя родина до війни!
Нині сержант Тетяна у складі свого підрозділу перебуває в районі проведення ООС. У неї є можливість постійно поліпшувати майстерність завдяки навчанням та обміну досвідом.
Фото автора
