Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Дніпрі в останню путь провели загиблого на Сході України воїна окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади старшину Артема Бондаренка.
Проститися із загиблим десантником на Алею Героїв, що в центрі міста, прийшли рідні, близькі та знайомі Артема, військовослужбовці Збройних Сил України, керівництво обласної влади, бойові побратими, журналісти, містяни.
– Смерть вирвала з наших рядів справжнього патріота і громадянина, мужнього і рішучого військовослужбовця Збройних Сил України, головного старшину батальйону Дніпропетровської окремої повітрянодесантної бригади старшину Бондаренка Артема Анатолійовича, – сказав під час ритуальної церемонії заступник військового комісара Дніпропетровського обласного ТЦК та СП з морально-психологічного забезпечення підполковник Сергій Полуциган. – Він завжди був відданим патріотом України. У лиху годину російської агресії проти нашої держави Артем добровольцем призвався до армійських лав. Разом із братами по зброї знищував ворога на рідній землі. І весь цей час взірцево виконував свої обов’язки, був надійним бойовим товаришем та незламним воїном.
Заступник командира одного із повітрянодесантних підрозділів з морально-психологічного забезпечення окремої Дніпропетровської повітрянодесантної бригади старший лейтенант Олег Колінько від імені Головнокомандувача ЗСУ вручив Грамоту пошани та скорботи матері загиблого Героя Олені Миколаївні.
Військовослужбовці та всі присутні на траурному заході виказали щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
Як розповіли бойові побратими Артема Бондаренка, трагедія сталася 2 вересня неподалік селища Лобачове Луганської області. Поблизу передових позицій їхнього взводного опорного пункту спалахнула лісова пожежа. Кожної миті вогонь наближався до наших воїнів. Постало питання евакуації особового складу і бойової техніки. Але повністю залишити бойові позиції наші військові не могли. Артем, перебуваючи в горнилі пекла, свідомо залишився на бойовому посту і евакуював військове майно та техніку.
Мужній воїн ціною власного життя врятував інших десантників та прикрив відхід бойових побратимів. З одного боку до нього підступала стіна вогню, а з іншого були мінні загородження, в окопах залягли російсько-терористичні найманці. Артем опинився у вогняній пасці й загинув як герой. Він був чесною, порядною людиною, справжнім патріотом, вірним своєму слову та Україні. У колективі його поважали, він був прикладом для підлеглих, прикладом честі, героїзму й витримки.
З початком російсько-української війни Артем Бондаренко добровольцем став на захист України. У складі десантного підрозділу брав участь у найзапекліших боях на Донбасі. Захищав Донецький аеропорт, Авдіївську промзону, Піски, Станицю Луганську… Він – лицар ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
За проявлені мужність та героїзм під час захисту України старшина Бондаренко Артем Анатолійович представлений до нагородження орденом «За мужність» І ступеня (посмертно).
Поховали Артема Бондаренка на Краснопольському кладовищі.
Вічна йому пам’ять і слава! Вічна пам’ять і слава усім тим, хто віддав своє життя за свободу і незалежність Української держави!
