Війна змінюється кожні чотири місяці Боєць «Кібер» є пілотом БПЛА ACS-3. Цей апарат може літати до 16 годин. — Сам комплекс називається…
17 діб минуло з моменту моторошної ДТП, під час якої важкі травми дістали слухачки Української військово-медичної академії Збройних Сил Тетяна Ніколаєва, Галина Николин та Олександра Гуй. Кореспондент АрміяInform, відвідавши дівчат у клініці ушкоджень Національного військово-медичного центру «ГВКГ», вручив їм від військових журналістів солодкі подарунки та дізнався про настрій і здоров’я молодших лейтенантів медичної служби.
Якщо б на час розмови з дівчатами заплющити очі і не бачити їхніх скалічених і перев’язаних бинтами ніг та специфічного антуражу палати травматології, то важко повірити, що ти спілкуєшся з молодими медиками, які, зазнали надважких фізичних і душевних травм. Хтось би геть відкинув навіть думку про військову медицину, а вони — випромінюють оптимізм і… запитують у начальника академії полковника медичної служби Валерія Савицького, коли для них розроблять індивідуальні навчальні плани.
— Коли є натхнення, то доречно приділити певний час навчанню, — говорить Галина Николин. — По-перше, це корисно, а по-друге, це відволікає від небажаних думок і спогадів, пов’язаних із травмуванням.
— Щодо навчання є хвилювання, але процес лікування поки що не дозволяє особисто мені приділяти увагу вивченню якихось тем, — долучається до розмови Олександра Гуй. — Всі ми з великою мотивацією вступали до академії, тому обов’язково надолужимо те, що наразі пропускаємо. А взагалі, та надзвичайна пригода, яка трапилась з нами, лише міцніше зв’язала нас з військовою медициною.
— З кожного, навіть негативного, випадку потрібно брати щось корисне, —такої думки дотримується Тетяна Ніколаєва. — Я, наприклад, уважно стежу за роботою лікарів, медсестер, яка тут в госпіталі на дуже високому рівні. А особливе задоволення отримую, коли бачу їхню підготовку в операційній до оперативного втручання. Все відбувається без зайвих слів, як у музичному колективі, де кожен знає свою партію і саме в необхідний момент виконує ті маніпуляції, які йому належить за обов’язками. Ставлення лікарів до пацієнтів тут взірцеве, від цього я отримую моральне задоволення. Отже, лікуючись, я вчуся.
Дівчатами опікуються не лише лікарі-травматологи. За їхніми словами, необхідну консультацію надають гінеколог, уролог, невролог та інші спеціалісти відділень госпіталю. Не залишаються вони й без підтримки волонтерів та просто небайдужих до їхньої долі людей.
Палату, де перебувають дівчата, хтось назвав «палатою мрійниць». І це не випадково. Тема будь-якої розмови переходить у мрії про майбутнє. Галина, наприклад, з дитинства закохана в небо і бачить себе лікарем у Повітряних Силах. Саша Гуй хоче присвятити себе професії анестезіолога.
— Спеціальність лікаря загальної практики дає мені в майбутньому широкий вибір щодо спеціалізації, — говорить Тетяна. — У мене буде ще час визначитись, але військову медицину не полишу.
— Ми з нею відтепер кров’ю скріплені, — підсумовує Олександра. — Якщо на нашу долю таке випало, то ми маємо бути прикладом вірності військовій медицині.
Про сьогоднішній стан здоров’я дівчат та перспективи подальшого лікування розповів начальник травматологічного відділення полковник медичної служби Сергій Цивіна.
— Те, що дівчата, не ниють, мужньо переносять оперативні втручання, вірять в успішність лікування, говорить про те, що в майбутньому вони можуть стати справжніми лікарями, які цінуватимуть здоров’я пацієнта, — зазначив Сергій Антонович. — Звичайно, в їхніх словах і поведінці багато емоційного підйому, але це набагато краще, ніж «обережний» песимізм.
За словами Сергія Цивіни, Галина перенесла дві операції, Тетяна — п’ять, Саша — шість. І це ще не остаточна кількість.
— Динаміка одужання Тетяни дозволить нам уже наступного понеділка зашити куксу, — зазначив Сергій Антонович. — Якщо вона загоїться вторинним натягом, тоді за два тижні знімемо шви і дівчина буде мати можливість готуватись до первинного протезування. В Олександри кукса в нормальному стані, але поки що є проблеми з гомілкою другої ноги. Вона життєздатна, але залишається велика циркулярна рана, і ми готуємо її до шкірної пластики. М’які тканини і судини збережені, тому будемо сподіватися, що друга нога візьме на себе опорну функцію, і лише після цього можна буде говорити про протезування лівої кукси. Але для травматологів роботи ще достатньо.
У Галини на двох ногах відкриті переломи. На лівій нозі стоїть апарат зовнішньої фіксації, який приблизно за 4 тижні плануємо прибрати і після загоєння ран вставимо всередину кістки гомілки стержень. За рік-два він буде видалений. З правою ногою Галини менше проблем.
Сергій Антонович каже, що найбільше лікарів хвилює права нога Олександри. Від запланованого щодо її відновлення зроблено поки що 60 відсотків. Травматологи дуже сподіваються на кінцевий позитивний результат, якому чималою мірою сприяє оптимізм самої Олександри.
Колектив журналістів АрміяInform щиро бажає Галині, Олександрі та Тетяні найшвидшого одужання і повернення до лав слухачів Української військово-медичної академії.
