Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Темою номер один для московських пропагандистів стало затирання скандалу навколо отруєння чи не єдиного системного опозиціонера путінського режиму – Олексія Навального. Вони намагалися з усіх сил бути креативними та різноманітними, однак західні інформаційники виявили паралель, яка є більш ніж красномовною.
Адже, намагаючись скаламутити воду в історії з отруєнням Навального, вони чинять це за тим самим сценарієм, як це було зроблено у 2018-му році з отруєнням Сергія Скрипаля. Переходи між дезінформаційними повідомленнями, розповсюдженнями у часі обох компаній, очевидні: і в одному, і в іншому випадках отруєння подаються як «зовнішні провокації», які реалізуються Заходом або Великою Британією для запровадження нових санкцій проти РФ та створення антиросійської пропаганди.
Окрім цього, московські «чарівники» намагаються представити отруєння як свідчення внутрішньополітичної боротьби в Німеччині та Великій Британії. Такі меседжі поширюються зі звичним для Москви запереченням: «немає ніяких доказів того, що Навальний був отруєний». Так само як і два роки тому: «у Лондона немає доказів участі Кремля щодо отруєння Скрипалів».
Щодо цапів відбувайлів, то у цьому прокремлівські ЗМІ завжди були особливо винахідливими. Однак і тут маємо повтор: і в справі Скрипалів, і Навального вони перекладають вину на західні спецслужби. При чому рівень їхньої ницості вражає. Так, за їхнім твердженням, стан коми в Олексія Навального викликала… дієта. Нагадаємо, у справі Скрипаля все сталося «через алкоголізм, наркоманію, погане здоров’я і, зрештою, суїцид», які вони визначають як «професійні захворювання колишніх шпигунів». Головне – Москва знову «ні при чому»!
Російські ЗМІ м’яко підштовхують читача до думки, що світова еліта та спецслужби безпринципно борються за світове панування. З цього «цілком логічно» виходить, що тільки Росія може визначати, де й що є правдою, а що – ні.
