Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Маленька Златочка гордо вдягає кулон «Батьківське серце», коли збирається до школи, та обіцяє ні в якому разі не загубити важливий оберіг, а мати першокласниці лиш потай втирає сльози. Про це повідомляє АрміяInform.
— Відтепер «Батьківське серце» завжди оберігатиме мою школярку, — каже Катерина, мати Злати Зулінської. — Це дуже зворушливий оберіг, і на нагородженні було дійсно важко… Адже лише з Вінниччини більше ніж сотня діток залишились без батька, а це не просто статистика, за кожною історією — своя трагедія…
Злата не знає життя без війни. Коли вона тільки-тільки народилась, тато, Сергій Зулінський, пішов на фронт. А у січні 2015-го, коли дівчинка була зовсім крихіткою, батька не стало. Тридцятирічний чоловік загинув в останньому бою за Донецький аеропорт. Десантники потрапили під обстріл, коли їхали забирати поранених із летовища.
Першокласниця бачить тата лише на фото. Зазвичай, у військовій формі, щасливо усміхненого… Вона полюбляє гордо блукати вулицею, названою його ім’ям, роздивлятись батьківський орден «За мужність», та ніщо не замінить банального: «Па, пішли гратись!»…
— Злата пишається батьком, хоч ще й не надто усвідомлює, що таке війна, — додає мати дівчинки. — Ми ходимо на цвинтар, до стели загиблим, зустрічаємося з іншими дітками загиблих Героїв на свята. На щастя, волонтери про нас не забувають. Переконана, що донечка повинна знати історію країни, яку захищав її тато. А ще я точно знаю, що коли вона стане дорослою, обов’язково розповідатиме про нього своїм дітям та внукам.
Довідково: Днями 114 пам’ятних відзнак «Батьківське серце» вручили дітям героїв Вінниччини, які загинули під час російсько-української війни.
