Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Із настанням режиму припинення вогню роботи на позиціях морських піхотинців не поменшало. Бійці постійно, крім звичайних обов’язків з несення бойового чергування, спостереження за противником, виконують чимало робіт і щодо облаштування побуту, підготовки та обслуговування штатного озброєння, технічних засобів до виконання бойових завдань.
Заступник командира взводу молодший сержант Юрій вже має за плечима бойовий досвід. Це його друга ротація на передовій.
— Перший раз був на цих же позиціях, тому добре знаю, на що звернути увагу, — ділиться досвідом молодий командир. — Насамперед це питання безпеки. Всі наші укриття повинні бути в належному стані. Тому постійно проводимо їх перевірку і облаштування. Закріплюємо скоси дошками, брусом, щоб земля не осипалася. На дно окопів викладаємо дерев’яний настил. Незабаром почнуться дощі, тому треба, щоб траншеї не перетворилися у суцільне болото.
Старший матрос Андрій чистить зброю.
— Кулемет повинен знаходитися в зразковому стані. Якщо почнеться бій, моє завдання забезпечити вогневе прикриття взводу,— каже він.
Облаштували морські піхотинці на позиції і невеличку лазню. — Спочатку викопали траншею, потім перекрили її дерев’яними колодами, — розповідає один із її будівельників матрос Олександр. — Потім встановили грубку, зробили декілька полок — і парна готова. І хоча лазня розрахована на трьох осіб, кожен має час, щоб помитися після чергування. Вода подається з двох 50-літрових бочок. Нині на вулиці спека і вода майже кип’яток, а коли похолодає, воду будемо підігрівати. Морпіхи з задоволенням користуються своєї лазнею. Як вони кажуть, це їхня перша мирна споруда, яку вони втілили в життя під час перемир’я.
