Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Російська пропаганда, що плюндрує українську історію, створюючи потрібні імперії міфи, котком пройшлася й по славному українському лицарству — запорозьких козаках. Мовляв, були вони бандюгами без принципів і віри, воювали за тих, хто більше заплатить. І дарма, що центром кожної з відроджуваних запорозьких січей були церкви Покрови Пресвятої Богородиці…
Однак немає нічого таємного, що не стало б явним. Як нещодавно сповістили в Міжнародному інституті афонської спадщини, його директор Сергій Шумило завершує роботу над новою монографією, в якій поставив собі за мету системно висвітлити маловідомі сторінки історії духовно-культурних зв’язків України та Афону XVII-XVIII століть.
Ченцями в кількох обителях на Афоні були переважно колишні запорозькі козаки
Попередньо науковець провів експедицію до святої гори Афон та виявив у бібліотеках тамтешніх монастирів рідкісні українські стародруки початку XVII століття, зокрема видання київських митрополитів Іова Борецького та Петра Могили, які передавали тоді з України для церковно-богослужбового вжитку на Афон.
Сергій Шумило аргументовано доводить, що в ті часи існували досить інтенсивні зв’язки українського чернецтва та козацтва з Афоном. Причому ці зв’язки мали вагомий вплив як на розвиток української духовно-культурної спадщини в Україні, так і на спадщину монастирів на самому Афоні. Наслідком цього вже в середині XVIII ст. стало виникнення власних осередків українського чернецтва на Афоні: скитів «Чорний Вир» та Пророка Іллі, Костянтинівської келійної обителі.
Ченцями в цих обителях були переважно колишні запорозькі козаки, про яких преподобний Паїсій Величковський у листі до кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського писав, що серед його братства на Афоні ченці «найпаче от православноіменития страни Запорожскія».
