Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 30 січня 2026…
У Лисичанську Луганської області військові капелани освятили вже 12-ту каплицю, яку збудували волонтери з Прикарпаття
Ми переможемо у війні, коли українці знову навчаться об’єднуватись заради миру, коли припинимо навіть подумки ділити країну на схід і захід, коли зрозуміємо, що кожен снайперський постріл під Кримським чи Широкиним – це постріл на вулицях Львова чи Сум.
АрміяInform вже розповідала про багатодітну родину Карена та Ольги Гюржанів, які дали прихисток у своїй сім’ї десятьом дітям із сиротинця. Кілька років тому про них дізнався полковник Збройних Сил України Юрій Верановський, намагаючись допомогти цій родині, він доклав чимало зусиль, щоб про діточок та їхніх нових батьків дізналось якомога більше людей. Із часом зв’язки між військовими і родиною Гюржанів ставали дедалі міцнішими. Військовим імпонувало те, що ця велика сім’я всім серцем прагне жити в єдиній і вільній Україні. Тому під час кожної ротації до Гюржанів навідувались українські бійці й щиро намагались підтримати у скрутному становищі та всіляко допомогти. Але минулого року завдяки небайдужим волонтерам та офіцерам Івано-Франківського гарнізону, Карен та Ольга разом із десятьома своїми дітьми приїздили відпочити у Карпати. Їх дуже вразило те, як живуть люди на заході нашої держави, як у родинах шанують батьків, щонеділі відвідують святу літургію. Після повернення із подорожі у дітей відкрився новий талант – вони почали писати ікони. І це стало головним поштовхом у рішенні прикарпатців звести на подвір’ї родини Гюржанів невеличку капличку.
– Там, де є любов до Бога, є любов і до України – до своєї Батьківщини, – наголосив керуючий Луганською єпархією Преосвященний Афанасій, Єпископ Луганський і Старобільський. – Цей духовний храм буде навчати людей добра та плекати в них найкращі риси їхнього характеру.
Прикметно, що у день святкування винесення Чесного Древа Хреста Господнього та святих мучеників Маккавеїв вирішено назвати каплицю на честь святого рівноапостольного князя Володимира, адже за одним із церковних звичаїв саме у цей день відзначали Хрещення Русі-України. А настоятелем цього храму став військовий капелан отець Володимир.
– Це вже 12-та каплиця, яку прикарпатські ветерани АТО разом із верховинськими волонтерами і священниками спорудили на території Донбасу, – зазначив присутній на посвяченні ректор Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігор Цепенда. – Наш університет теж долучився до цієї благородної справи, оскільки на кошти викладачів і студентів вишу були закуплені будівельні матеріали, приладдя тощо.
До речі, ікони, які знаходяться в каплиці, – це мистецький проєкт викладача Прикарпатського національного Університету Володимира Луканя. Вони дуже символічні, адже всі виконані в давньому гуцульському стилі – іконописі на склі. Відтак, можна сміливо сказати, що цей невеличкий храм об’єднав східні й західні кордони нашої держави.
– Ми могли тільки мріяти про те, щоб мати у себе, фактично вдома, такий прекрасний храм, – каже Ольга Гюржан. Він буде не лише оберегом для нашої родини, символом єдності України, але й молитовним прихистком для всіх людей, які прийдуть сюди у пошуках духовного опертя.
