Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Серед викладачів предмета «Захист Вітчизни», який дає старшокласникам перші уявлення про військову справу, можна зустріти і вчорашніх вояків, які боронили Україну від російських зайд. Сергій Гуссіді — один із них. Він звичайний вчитель, який став кіборгом, рятував поранених, брав участь у підриві легендарної вежі, а нині повернувся до мирного життя, продовжуючи докладати чималих зусиль до виховання молоді на національно-патріотичних цінностях.
По закінченню Миколаївського педагогічного університету Сергій Гуссіді викладав предмет «Захист Вітчизни». Та з початком неоголошеної проти України війни, у 2014-му, був мобілізований до війська. Бойові завдання виконував у складі 95-ї десантно-штурмової бригади, зокрема боронив Донецький аеропорт. Там він не раз заглядав у вічі смерті, але, як зізнається, якимось дивом уцілів. Воював, як згадують його побратими, відмінно. І орден «За мужність» 3-го ступеня це зайвий раз підтверджує. Демобілізувавшись, залишився вірним обраній професії.
— Сергій Миколайович, попри відносно молодий вік, є досвідченим педагогом, — вважає директор Миколаївської школи № 6 Інна Бродянська. — Він не лише досконало знає свій предмет, а й підходить до його викладання творчо, уміє зацікавити ним учнів.
На навчання військовому ремеслу наша держава в особі Міністерства освіти і науки відвела 1,5 години на тиждень. І, за великим рахунком, чомусь «забула», що «гола» теорія без практичних занять мало чого вартує. Тож довелося вчорашньому десантнику самотужки обладнувати кабінет «Захист Вітчизни», виготовляти наочну агітацію. До обладнання підійшов творчо: тут, наприклад, є фотоекспозиція під досить промовистою назвою «Миттєвості війни», яка показує будні неоголошеної війни, що ведеться проти українців ось уже понад шість років і забрала більш як 12 тисяч людських життів. Є й інші атрибути армійської служби.
А ось справжньої стрілецької зброї, наприклад, автоматів чи кулеметів, немає. Їх МВС вилучило з усіх шкіл ще в «лихі» 90-ті роки, аби запобігти крадіжкам. Як на мене, було б доцільніше обладнати місця її зберігання як слід, цим самим унеможлививши викрадення. Та, як це часто у нас трапляється, пішли найкоротшим і найлегшим шляхом. Тож нині до послуг вихованців Гуссіді лише один макет АК-47 і шість пневматичних гвинтівок. Під час практичних занять хлопчаки і дівчатка міряються у швидкості й вправності на збирання-розбирання АК, споряджають автоматні магазини, а також вчаться правильно метати навчальні гранати, стріляють з пневматики. До послуг вихованців Сергія армійські аптечки, які дозволяють їм знайомитись з азами надання першої меддопомоги пораненим, топографічні карти, офіцерські лінійки тощо.
Він підтримує дружні стосунки з колишніми бойовими побратимами, які під час змагань працюють інструкторами й суддями, проводять екскурсії музеєм АТО, «Уроки мужності». Це, зокрема, Максим Грушай, Сергій Параскун, Олександр Обуховський, Володимир Мінаков.
— Ці хлопці служили в бойових підрозділах, що перебували під постійним ворожим вогнем, не раз заглядали у вічі смерті, — продовжує Гуссіді. — І їм є що розповісти старшокласникам. Якщо хтось вважає, що нинішні події на Донбасі мало цікавлять молодь, той помиляється. Головне — донести їм правду доступною мовою, розповідати про те, що знаєш з власного досвіду, а не з телевізора.
Сергій Миколайович зумів налагодити плідну співпрацю з багатьма громадськими організаціями національно-патріотичного спрямування, що діють у місті, зокрема, «Асоціацією учасників та інвалідів війни», Вітовсько-Богоявленською Козацькою громадою, обласним центром туризму, краєзнавства та екскурсій учнівської молоді Миколаївської облдержадміністрації. Спільними зусиллями вони створили «Школу «Патріот».
— Активно співпрацюємо і з Миколаївською міською організацією ТСО України, — говорить співрозмовник. — Ветерани нашої організації — постійні судді під час проведення змагань «Захисники України», турнірів з тактико-спеціальної підготовки. Також команди ветеранів змагаються разом з іншими на заходах, організованих ТСОУ.
Сергій Миколайович підтримує тісні зв’язки з військовими частин, дислокованих у Миколаєві. Зокрема 36-ї окремої бригади морської піхоти: старшокласники неодноразово бували в її розташуванні, знайомились з життєдіяльністю частини, спілкувалися з офіцерами і контрактниками, які пройшли бойове хрещення в районі ООС. На базі бригади організовують і триденні військові збори для них.
Сергій Миколайович — реаліст. Тому серед проблем, які, на його думку, заважають підняти військово-патріотичне виховання на значно вищий щабель, він називає брак плідної співпраці між міським управлінням освіти й громадськими організаціями. Не сприяє цьому і слабка матеріальна база предмета «Захист Вітчизни» та гуртків військово-патріотичного спрямування, які існують коштом власних «капіталовкладень». Наприклад, із 74 міських шкіл макет автомата є лише у 24-х!.. Немає і тирів, де можна проводити навчальні стрільби. Відсутня також і мережа військово-спортивних таборів, де влітку діти могли б не лише оздоровитись, а й проходити військові вишколи.
