Українські експерти впевнені, що такий «аукціон щедрості» — ознака суттєвих проблем з рекрутингом до окупаційного війська. Про що свідчать такі кроки…
Перші його 50 пацієнтів уже проходять планове лікування. За час вимушеного карантинного простою в лікувальному закладі зробили ремонт і встановили сучасну пожежну сигналізацію.
Як розповів кореспонденту АрміяInform директор комунального підприємства «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни Дніпропетровської обласної ради» Олег Мажара, лікувальний заклад припинив планову госпіталізацію хворих з 18 березня, а повністю закрився 1 квітня. Причин цьому кілька, головна з яких – карантинні обмеження у межах протиепідемічних заходів, пов’язаних з поширенням COVID-19.
Інша причина – рішення Державної виконавчої служби на підставі судового рішення за позовом Державної служби з надзвичайних ситуацій про тимчасове закриття госпіталю до усунення порушень вимог пожежної безпеки – у госпіталі не працювала пожежна сигналізація. Крім цього, слід було зробити ремонт приміщень, тому за відсутності пацієнтів розпочали відновлювальні роботи.
– За час перебування в карантині в госпіталі проведено чималий обсяг робіт. Власними силами відремонтовано терапевтичне та неврологічне відділення, замінено фарбове покриття стін, стель. Проведено інвентаризацію та заміну кахлю у санітарних кімнатах, труб гарячого водопостачання. Це все дало змогу привести до ладу наші відділення та розпочати приймання хворих, – зазначив Олег Мажара.
За його словами, госпіталь може лікувати одночасно 200 пацієнтів, однак через протиепідемічні вимоги нині працює на половину потужності. Проте у разі потреби кількість пацієнтів може бути й понад сотню – жорстких обмежень немає.
– У нашому госпіталі працює чотири стаціонарні відділення: два терапевтичні, неврологічне, з 2015-го відкрито відділення реабілітації учасників АТО. У кожній палаті два ліжка, телевізор, санвузол – зробили все, щоб перебування хворих було якнайкомфортнішим, – поінформував директор підприємства.
Специфіка патологій: ураження нервової системи, опорно-рухового апарату, терапевтичні, хронічні захворювання. Як порівняти з ветеранами Другої світової й Афганської воєн, патології учасників АТО відрізняються – це не хронічний, а постгострий період. Він зовсім інший, плюс сучасне озброєння, психологічна війна, сучасні умови. Це накладає суттєвий відбиток, однак місцеві фахівці вміють це лікувати, бо навчалися у Литві, в Києві, вивчали досвід військових психологів.
У палаті відділення реабілітації атовців лікуються двоє ветеранів 20-го батальйону тероборони. Обидва з першої хвилі мобілізації й не вперше тут на реабілітації. Ігор Вольвач уже провів у шпиталі кілька днів, його побратим Едмон Саакян щойно прибув.
Ігор Вольвач зазнав поранення у 2014-му під час звільнення Красногорівки, коли потрапив у ворожу засідку.
– Вперше я сюди приїхав у 2015 році. Ще ремонту не було, але дуже сподобалося ставлення – заввідділень ходили за нами, як за рідними. Ніде й ніколи нас так не лікували: крапельниці, пігулки, ліки завжди є, дуже добре годували. Двічі на рік лікуюся тут, намагаюся приїздити лише сюди. У цьому році до епідемії коронавірусу проходив реабілітацію у Литві, дуже довго чекав, мені було погано, просився на лікування сюди. Як тільки госпіталь відкрився, я відразу прийшов, – розповідає Ігор Вольвач.
За його словами, попри свіжий ремонт і наявність необхідних ліків, цього року помітно, що закладу бракує фінансування.
– Очевидно, що фінансування не вистачає, це помітно цього разу. Я – член обласної ради ветеранів, тому цю проблему порушуватимемо на нашому найближчому засіданні, – каже Ігор Вольвач.
На іншому поверсі зустрічаємо інваліда війни третьої групи Анатолія Кутургу, контузію він дістав під час війни в Афганістані, двічі на рік змушений відновлювати здоров’я у госпіталях. Чоловік розповів, що йому потрібне систематичне лікування, проте профільний лікувальний заклад для ветеранів – один на область.
– Ходили чутки, що цей госпіталь закриють. Тоді взагалі не було б де лікуватися. Це, на жаль, єдине місце в області, де можна отримати весь спектр якісного лікування, який потрібен інваліду. Я лікувався в Києві і в інших місцях, але тут найкраще. Колектив нас усіх знає, доглядає, як за рідними, документація тут наша вся. Це місце, куди ми, хоч і вимушено, але з радістю приходимо. Я прийшов позавчора, щойно дізнався про відкриття, зателефонував побратимам про цю новину. Щоправда, курс лікування інваліда з 18 діб двічі на рік скоротили до 14 діб, але ми й тому раді. Пів року після лікування почуваюся більш-менш нормально, потім відчуваю погіршення і знову звертаюся – тут знають, як лікувати такі захворювання, – каже Анатолій Кутурга.
Заввідділення неврології Вікторія Свірчевська розповідає, що специфікою її відділення є лікування наслідків перенесених черепно-мозкових травм, інфарктів головного мозку, захворювань спинного мозку, хребта та інших неврологічних патологій. У звичайному режимі близько 50 пацієнтів на місяць отримують тут лікування. Здебільшого учасники АТО та ветерани війни в Афганістані, учасники бойових дій в Чехословаччині, Єгипті та інших гарячих точках.
– Це важливо тому, що наші пацієнти хронічні, щопівроку у них стаються загострення. Здебільшого реабілітації вистачає на пів року. Вони проходять медикаментозне лікування, фізіопроцедурне, деяким цього вистачає на рік, але така реабілітація обов’язково має бути періодичною, – зазначає Вікторія Свірчевська.
У Дніпропетровському обласному госпіталі ветеранів війни працюють оновлена спортивно-реабілітаційна зала, водолікарня, сучасне діагностичне обладнання, пацієнти забезпечені необхідними медикаментами у повному обсязі, лікарі постійно підвищують кваліфікацію, набувають нового досвіду.
– Запрошуємо пацієнтів до оновленого госпіталю. Плануємо укласти угоду про додаткове фінансування з Національною службою здоров’я України, ми майже завершили цю роботу, – говорить Олег Мажара.
