Ледь помітна на екрані тепловізора жаринка цигаркового недопалку стала тією дрібницею, яка зробила перше бойове застосування інноваційного керованого авіабоєприпасу легендарним моментом…
Кабінет Міністрів України визначив соняшник символом Дня пам’яті захисників України, який відзначатимемо 29 серпня.
29 серпня 2014 року — день, коли внаслідок збройного конфлікту на Сході країни наша армія зазнала найбільших втрат. Саме тоді на полях достигли соняшники, та збирати їх було ніяк. У серпні 2014 року тривали бої, а українські захисники вмирали на тих полях. Тому суцвіття соняха стало символом скорботи за загиблими на Донбасі вкраїнськими героями.
Квіти соняшника здавна вважали символом любові до Батьківщини. Коли сонце сідає за небокрай, сонях сумно опускає голівку — так і людина на чужині сумує за рідною землею. Як соняшник повертається за сонцем, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як сонце для соняшника — єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина — єдина та найвища цінність.
У різних країнах є свої легенди, традиції, а то й культи, пов’язані з тією чи іншою квіткою. Які ж вони, квіти, що надихали на подвиги, вітали з перемогою, приносили на могили героїв у знак скорботи?
Величний гладіолус — квітка гладіаторів
На мовах різних народів її назва звучить по-різному, але має однаковий сенс і походить від латинського слова gladius. Дослівно слово «гладіолус» (gladiolus) перекладається з латини як «маленький меч». Символізує вірність, сміливість, щирість, дружбу та відвагу. У давнину гладіолус вважали військовим талісманом, її цибулини застосовували для виготовлення цілющого зілля, воїни брали їх у бій як оберіг. За легендою, прекрасні квіти виросли на місці, де воїни-фракійці, страчені римлянами за те, що вони відмовилися битися один проти одного, застромили в землю свої мечі. Гладіолуси досі вважають символом гордості, сміливості та благородства.
Квіти та війна — рівноцінні атрибути життя
Так вважали японські воїни. За невибагливість і витривалість ірис в Японії вважають квіткою самурая, оскільки має якості, які йому властиві: невибагливість, витривалість і військову доблесть, а ще листя іриса схожі на мечі, і японці глибоко переконані в тому, що вони повинні пробудити в майбутньому чоловікові силу, мужність і відвагу. Тому на свято хлопчиків, Сьобу-но секку (свято ірисів), цю квітку обов’язково приносять у дар. Японською мовою «ірис» і «військовий дух» позначені одним і тим самим ієрогліфом. Японці вивели понад тисячу сортів цієї гордої квітки.
Цікаво, що у слов’ян ірис вважали квіткою Перуна, покровителя воїнів та богатирів. Шість лілових пелюсток утворюють «громовий знак», символ життя і смерті. У Болгарії, Сербії та Хорватії за ірисом навіть збереглася давньослов’янська назва — «перуника».
Півонія, завезена до Японії з Китаю, так само була популярною серед воїнів і самураїв. З поширенням зображення квітки на обладунках або як татуювання серед воїнів стала популярною приказка: «Під час війни шукати велику квітку», тобто шукати гідного противника в битві. На татуюваннях поруч з прекрасною півонією був лев, символізуючи інь і ян, красу та лють, сміливість, здатність до ризику, хоробрість і безрозсудність, адже самурай, згідно зі «Шляхом воїна», повинен кожен свій день проживати як останній.
Символом істинного самурайського духу, скороминущості та недовговічності є квітка сакури. Японська вишня й до сьогодні залишається емблемою воїнів-смертників. Японські льотчики-камікадзе носили мундири із зображенням квітки сакури на ґудзиках.
Існує легенда про те, що японська вишня заслужила честі стати емблемою самураїв завдяки плодам: ніжні зовні, з твердою кісточкою всередині. Так само, як зовнішня краса та благородство воїна приховували жорстку й непримиренну сутність. «Хагакуре» — звід кодексу самурая — пропонує їм бути в годину смерті подібними до квітки сакури. Тому в довоєнну епоху й під час війни сакуру часто використовували як символ крихкості життя молодого воїна, яке, подібно до вишневого цвіту, буде зірвано в розквіті сил.
Орден Чортополоху
Квітка чортополоху — найулюбленіша рослина шотландців. Вони вплели його квіти в малюнок національного герба й навіть заснували лицарський Орден Чортополоху з яскравим і недвозначним гаслом: «Ніхто не зачепить мене безкарно!»
За легендою саме чортополох урятував жителів Шотландії від набігів вікінгів. Одного разу войовничі загони вікінгів висадилися на узбережжі Шотландії з метою завоювати країну. Шотландці відправили назустріч ворогу своє військо, яке зупинилося для привалу на річці Тей. У цей час вікінги саме підійшли до переправи. Щоб не розбудити армію суперника, вони роззулися й почали поступово наближатися. Але один з воїнів наступив на будяк, скрикнувши від болю. Шотландці прокинулися й дали їм гідну відсіч.
Цей символ Шотландії значить для місцевих жителів багато, а англійці жартома прозвали його «шотландською трояндою» — непримиренною й войовничою, з якостями, притаманними хороброму горцю: викликом, стійкістю й відплатою.
Квітка хрестових походів
Гвоздика. Французи боготворили цю квітку. Гвоздики з’явилася у Франції разом з лицарями за часів хрестових походів. Хрестоносці привезли їх у знак пам’яті про короля — цілителя Людовіка IX, який вилікував від чуми багатьох з них, але сам став жертвою цієї страшної хвороби. Рослину, привезену воїнами, вважали символом перемоги, благородства та цілителем ран. Квітка сміливців, здатна вселяти мужність, її дарували солдатам, які йшли на війну, як побажання повернутися з перемогою.
Цікаво, що у Португалії ця квітка стала символом повалення військової диктатури. Саме її букетами прикрашали вулиці й одяг, коли військовий режим упав. А ще гвоздика стала одним із символів революції аж у трьох країнах: в Австрії, Франції та Росії.
Міжнародний символ вшанування загиблих солдатів
Історія червоного маку як символу вшанування пам’яті загиблих на війні починається з вірша «В полях Фландрії», написаного канадським військовим лікарем Джоном Маккреєм.
У вірші розповідається про червоні маки, що виросли на могилах солдатів, яких було поховано на півночі Франції та у Бельгії під час Першої світової війни. Саме він надихнув американську гуманістку Міону Майкл прикрасити маком свій одяг на знак вшанування пам’яті загиблих солдатів. За кілька днів до припинення війни пані Майкл почала роздавати квіти маку колишнім військовослужбовцям з Асоціації молодих християн у Нью-Йорку, де вона на той час працювала. Два роки по тому на міжнародній конференції мак був офіційно визнаний Американським легіоном. Одна з учасниць цієї ж конференції запропонувала організувати продаж маків, щоб зібрати гроші на підтримку сиріт і жінок, чиї чоловіки загинули на війні. Відтоді мак став міжнародним символом вшанування загиблих солдатів, особливо у країнах Співдружності націй.
Особлива ця квітка й для України, де здавна кажуть: маки цвітуть там, де була пролита козацька кров. Червоний мак як символ пам’яті жертв війни вперше використано в Україні на заходах, присвячених завершенню Другої світової війни у 2014 році.
