Досі навколо станції існує 30-кілометрова зона відчуження. Унаслідок аварії близько 5 млн гектарів земель виведено із сільськогосподарського користування. Досі людство стикається з наслідками цієї аварії….
Аномальна спека, яка дедалі частіше в Україні б’є температурні рекорди, неабияк впливає на людей. Не слід забувати, що теплові та сонячні удари є небезпечними, особливо для людей поважного віку. А тому їм слід бути особливо обережними і в сонячний день триматися в тіні. Але дехто вперто не бажає «триматися в тіні» й навіть більше, горить бажанням одягти блакитний берет, «тільник» і помпезно освіжитися у фонтані 2 серпня «в ознаименования» 90-річчя десантних військ.
Але купатися у фонтані на самоті якось «не комільфо», тому громадська спілка «Всеукраїнський союз громадських організацій ветеранів Десантних військ «Союз десантників України» звернулася аж до Президента України з листом щодо «відновлення соціальної справедливості відносно особового складу військових частин ДШВ, морської піхоти та ветеранів повітрянодесантних, аеромобільних, високомобільних десантних військ та військ спеціального призначення, інших військових формувань та силових структур, ветеранів війни (інвалідів війни, учасників бойових дій, учасників війни)».
Як же, на думку авторів листа, слід відновити згадану «соціальну справедливість»? А виявляється, слід негайно «напередодні 90-річчя свята десантників, яке відзначається 2 серпня» повернути святкування «Дня десантників на 2 серпня» та «повернути блакитний берет та «тільняшку» до форми одягу військовослужбовців частин ДШВ та чорного берета до форми одягу військовослужбовців частин морської піхоти».
Звісно, у листі присутній і натяк про повернення старого девізу: «В зоні АТО (ООС) на плечі десантників та морських піхотинців лягли самі складні та відповідальні завдання і воїни в блакитних та чорних беретах завжди були попереду, зберігаючи традиції, керуючись девізом легендарного командувача ВДВ нашого земляка, уродженця м. Дніпро генерала В.П. Маргелова – «Ніхто крім нас!».
«Шановний Верховний Головнокомандувачу, просимо вирішити підняте нами питання на користь десантників, морської піхоти та України», – завершує свого листа голова ради «Союзу десантників України» С.Г. Лісовий.
Як ідеться у листі, рада «Союзу десантників України» звертається «при підтримці громадських ветеранських організацій України, які налічують у своїх рядах близько 7 млн осіб».
Скажу відверто, я вражений… По-перше, хотів би побачити і почути ті самі «близько 7 млн осіб», адже сам є, окрім всього іншого, ветераном Збройних Сил і впевнений: моє рішуче «НІ» автори листа не врахували. Але, хай буде так, врешті-решт, я не десантник. Та щодо морської піхоти, про яку йдеться. Як автори звернення «притягли» їх до «90-річчя свята десантників», «ніхто крім нас» та інших атрибутів радянсько-російського святкування дня ВДВ? Повернути блакитні та чорні берети? А чи запитали автори «звернення» думку з цього приводу у тих, хто в справжніх (а не навчальних) боях «двохсотив» хвалену російську «десантуру», що прийшла на українську землю у блакитних беретах, «тільниках» та з девізом «никто кроме нас» «полювати на “укропів”»? А чи не в чорному «морпіхівському» береті красувався на параді вбивця українських полонених зажмурений маніяк «Моторола»? Упевнений, що якби запитали, то одразу б спробували на собі улюблену забавку радянсько-російських десантників «розбий пляшку об голову».
Взагалі-то «кусочок Рязані в серці» (саме в Рязані дислокується командне училище ВДВ, де люблять співати: «Пускай звучит по всей Земле: «Рязань – столица легендарных ВДВ») давно не дає спокою деяким «ветеранам», які досі марять «десантним братством». (Я ні в якому разі не хочу принизити славних випускників цього навчального закладу, які наразі вірою і правдою захищають Україну. – Авт.). Намагання з маніакальною впертістю триматися за абревіатуру «ВДВ» призвело до того, що в 2012 році з’явилися в «високомобільні (!) десантні війська». Тобто не аеромобільні, не повітрянодесантні (в цьому випадку абревіатура була б «ПДВ»), а саме «високомобільні».
Хто служив у ті часи, може пригадати ту «високомобільність» не лише десанту, а й усього нашого війська… Але тоді на такі «дрібниці» не зважали, адже в пріоритеті було зробити наколку «За ВДВ» та розповідати про службу в «військах дяді Васі».
Тепер щодо самої дати святкування. Щоб не ходити далеко, звернуся до Вікіпедії. «Днем народження ВДВ вважається 2 серпня 1930 року. В цей день на навчаннях Московського військового округу під Воронежем вперше десантовано на парашутах десантний підрозділ в кількості 12 осіб для виконання тактичного завдання»…
29-й рік Українській незалежності… 7-й рік триває російська-українська війна, РФ окупувала Крим та частину Донбасу… І тут пропонують «відновити соціальну справедливість» і знову почати святкувати події 90-річної давнини, які відбулися під час навчань Московського військового округу десь там під Воронежем! Ви серйозно? Здається, у декого «кусочек Рязани» глибоко засів не тільки в серці, а й у голові.
Відповідь зі столиці ДШВ
Оскільки, повторюся, я – не десантник, то надам слово ветерану-десантнику, підполковнику запасу Володимиру Сікану, який до того ж тривалий час служив у морській піхоті. На своїй сторінці у Фейсбук з приводу «звернення» він написав:
«Шановні ветерани-десантники та військовослужбовці-десантники. Дійшла черга проросійських сил щодо акцентованого удару по українських десантниках та морпіхах, які становлять для них найбільшу безпеку. Як не прикро, намагаються вони зробити це нашими руками, вірніше ветеранами. Нагадую тим, кому вже передав привіт старчий маразм: Ветеран (лат. Veteranus – від «vetus» – старий) – професійний вояк, який відслужив визначений термін в армії. Ветерани повинні передавати свій досвід молодому поколінню, підтримувати, навчати… та інше (якось так). Але не заважати армії, нав’язуючи своє бачення, як істину. А що виконуєте Ви, під чию дудку танцюєте? «Тут русский дух, тут русью пахнет…»? Вибори? Хвора уява? Звісно, стосується це не всіх ветеранів, у більшості присутній тверезий розум.
Пан Лісовий, чому на 7-му році війни, з пацанами-десантниками в блакитних беретах та тільниках, зокрема, після третього року існування нового, молодого роду військ – ДШВ, Вас та іже з Вами відвідали такі розумні думки: повернення святкування 2 серпня, повернення тільника, блакитного берета? Де були ви у 2017 році, чому тоді язики були в одному місці? Тоді не було для Вас таємницею те, що починатиме існування новий рід військ, проводитимуть ребрендінг та інше. До речі, так переймаючись історією, Ви ж не доклали максимум зусиль, щоб аеромобільні війська не стали окремим родом військ, як ВДВ у РФ? Можна і повернути будьонівку, фуражку, пілотку, як елемент форми одягу…
У 1930 році перші десантники мали таку форму? До речі, з 2017-го у Житомирі на 2 серпня проводять вшанування пам’яті загиблих побратимів. І ветеранам ніхто не забороняє присутність у блакитних беретах і тільниках. Оце й є спадкоємність поколінь. В інших гарнізонах, де розташовані частини ДШВ, проводять аналогічні заходи. А Ви що бачите 2 серпня? Вже давно втратили зв’язок із сучасними військами. Ви мотивуєте у зверненні ще тим, що не проводилась роз’яснювальна робота. Повна нісенітниця: серед військовослужбовців таку роботу провели, підтверджую це, бо був присутній на цих заходах. Так, сприймалося це хлопцями тяжко, думки розділялися. Але переважна більшість виступала за зміни. Принципи застосування військ змінилися, змінилася назва військ, елементи форми одягу, день святкування? Чому щось повинно лишатися, як у ВДВ РФ? Чому маруновий колір не підходить, як у десантників переважної більшості країн. Є розлога відповідь.
Щодо підтримки Вашого звернення всіма ветеранськими організаціями. Все ОК? А відповідь правління Союзу десантників Житомирської області? Ми підтримали цю бредню? Гадаю, що так же підтримали й ті міфічні 7 млн ветеранів. А загалом, командування ДШВ та Морської піхоти має посилати подалі тих, хто не зрозуміє: кожен баран повинен носити свої яйця.
Ветерани-морпіхи, не для образи: ви хоч один штатний підрозділ допомогли хлопцям вивести з Криму? Не заважайте їм будувати свої нові, власні традиції, у них це класно наразі виходить, як у окремої структури Військово-Морських Сил.
P.S. Розумію, що достукаюся не до всіх, але…Будьмо людьми, не заважайте нашим хлопцям, краще підтримайте. Розбрат на руку ворогам. Забруднитися легко, тяжко відмитися.
Честь маю.
Від імені правління Союзу десантників Житомирської області».
Піхота іронізує
Як завжди, своєрідно на подібне «звернення» відреагували представники піхоти. «Закурили, сплюнули і… постьобались»…
Адміністратор групи «День Піхоти» Констянтин Кучеренко у тоні «зверененя» опублікував «Звернення від «Союзу мотострілків України».
«Ми, ветерани мотострілецьких військ вимагаємо скасувати кевларові шоломи, як такі, що перебувають на озброєнні імперіалістичних країн НАТО та повернути на озброєння ЗСУ піхотну каску зразка 1943 року.
У цих касках наші предки воювали під час Другої світової війни, у 1956 році звільняли від заколотників Будапешт, у 1968 році звільняли від заколотників Прагу, з 1979 по 1989 рік звільняли від бандитів Афганістан. У цих касках мотострільці несли мир по всьому Світу.
Потім з 1991 по 2015 ця каска була на озброєнні ЗСУ та добре себе зарекомендувала в боях у зоні АТО. Солдати в цих касках наводили жах на сепаратистів.
Також пропонуємо перейменувати свято День піхоти на свято День мотострілкових військ та узгодити дату його святкування з країнами СНД»
«Це стьоб))))) та отвєтка на звернення «Союзу десантників України» повернути блакитні берети для ДШВ та чорні для морпіхів, а також святкування Дня ДШВ на 02.08.» – написав Костянтин Кучеренко.
