Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
30 липня 2014 року військовослужбовці 2-ї батальйонно-тактичної групи 93-ї окремої гвардійської механізованої бригади разом із бійцями «Правого сектора» звільнили місто Авдіївка, яке утримували військові формування, підконтрольні Російській Федерації з квітня 2014 року.
Для ворога цей рубіж був надзвичайно важливий, адже Авдіївка – частина донецько-макіївської агломерації, і позиції навколо неї дозволяють контролювати північні околиці Донецька і Ясинуватої, південні околиці Горлівки, а також швидкісну трасу «Донецьк – Горлівка». Також тут працює один із найбільших коксохімів у Європі – Авдіївський коксохімічний завод.
Як саме відбувалась операція, згадує безпосередній учасник подій Кирило Недря, в минулому – заступник командира 5-ї механізованої роти:
«28 липня у першій половині дня відбулася нарада, після чого ми вирушили в напрямку Авдіївки. Наша група обійшла ворога і атакувала його з боку об’їзної, вийшла на блокпост в районі дев’ятиповерхівки. Збили блокпости, вийшли на рубіж поблизу розважального комплексу «Царське полювання» і закріпилися.
Наступного дня, 29 липня, підійшло підкріплення з нашої 93-ї бригади і бійці «Правого сектора», разом з якими повністю звільнили місто. Велику роль у цій операції зіграв фарт, удача…
Ворог заспокоївся і розслабився, вирішивши, що все вже закінчилося. Але тут в атаку пішли ми, і несподівано вибили противника. Слід зазначити, що хоча бойовики й вели щільний вогонь, а деякі БМП отримали по дві гранати з РПГ, обійшлося без втрат».
https://www.facebook.com/93OMBr/videos/845631795633612/
