Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
…Селище Бердянське. Лінія фронту. Неподалік від морського узбережжя – старенька хатинка з побитим дахом. Літні господарі в розпачі, адже їхній будинок відрізали від водопостачання.
– У нас біда – понад місяць ми живемо без води. Водопровід проходить крізь сусідський город, господар якого відрізав водопостачання, залишивши без води всю вулицю, – каже жінка в розпачі. – Хоча керівництво району і взяло це питання під контроль, проблема не вирішується. Нас годує город, вода життєво необхідна. Треба якось виживати.
Жінка каже, що на початку війни тут жило всього три-чотири родини. Будинок родини був тричі під обстрілом. Згадує, коли вперше «прилетіло», вони з чоловіком просто стали на коліна і почали молитися вголос. Одного разу влучив осколок у гараж, пробивши бензобак автомобіля. Дивом не вибухнуло.
– Діти живуть на підконтрольній території. За період війни чоловік став інвалідом. По допомогу тут звернутись можна лише до військових, – каже жінка.
– Ми часто проїжджаємо цією дорогою. Щоразу намагаємось спілкуватися з місцевими, що мешкають неподалік. Цій родині допомагаємо не вперше: торік привозили хліб. Дізнались про проблеми з водою і не змогли залишитись осторонь, – говорить офіцер окремої бригади морської піхоти.
Ганна Іванівна каже, що кожен день молиться за своїх дітей… і за мир в Україні.
– Світ не без добрих людей. Я дуже рада. Дякую за допомогу, – говорить жінка, обіймаючи рятівників.
Фото: Данило ОНІПКО
