Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 6 грудня 2025 року Президент України присвоїв 152 окремій єгерській бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
21 липня 2014 року в результаті вдало проведеної операції звільнене місто Дзержинськ, нині Торецьк, що на Донеччині.
…Літо 2014 року. Збройні Сили України, частини Національної гвардії та добровольчі батальйони крок за кроком тіснили ворога з української землі. 21 липня черга дійшла і до Дзержинська.
Вивчивши реальну обстановку штаб антитерористичної операції розробив план звільнення міста. За задумом керівництва, першими непомітно в Дзержинськ мали увійти групи спеціального призначення, ліквідувати активні точки спротиву бойовиків та зайняти приміщення міськради. А далі вже армійські підрозділи закривали і блокували всі виїзди з міста.
Уранці на цивільних авто, минаючи виставлені блокпости, розвідники непомітно і тихо ввійшли в місто. У парковій зоні бійці однієї з груп виявили замасковану інженерну машину розгородження – ІМР-2. Це був сигнал – ворог поруч. Перевірили «трофей» на наявність мінно-вибухових предметів, і рушили далі…
Основна група направилась у центр до будівлі міськради, а інша – проводила розвідку на сусідніх вулицях. Спочатку все проходило спокійно, місто було безлюдне. Проте спецпризначенці добре розуміли – напружена тиша дуже оманлива. І коли приміщення міської ради та ті, хто там перебував, вже були під контролем армійців, до середмістя почали підтягуватись бойовики. Їхні позиції знаходилися в житлових будинках неподалік. Зав’язався бій, ворожі сили, що переважали, намагались вирвати ініціативу в розвідників і повернути під контроль міськраду.
– Як тільки ми почули, що в центрі наростає бій, одразу вирушили на підтримку, – пригадує один із військових другої групи. – Максимально швидко і непомітно добрались до будівлі. Оцінили обстановку і вирішили зайняти позиції з тилу міськради. Відкрита площа перед будівлею дозволяла оборонцям доволі чітко контролювати ситуацію і відбивати ворожі атаки, а ось тильна сторона була вразливою. І подальші дії підтвердили правильність такого рішення.
Захисники міськради відбивали ворожі атаки, а група прикриття зайняла позиції. Очікувати довелось недовго. Як і розрахував командир, ворог добре знав місцевість, і отримавши гідну відсіч перед центральним входом, почав заходити з тилу. Підпустивши бойовиків, розвідники вдарили чітко і результативно. Ворог не очікував такого спротиву – відступив і почав перегруповуватись. Бій тривав кілька годин, осколки гранати поранили командира групи. Тим часом з боку окупованої Горлівки до міста на підмогу противнику рушила ворожа бронегрупа – танки, БТРи й піхота…
…БТР викотився зовсім поруч із позицією нашої групи і двома пострілами з РПГ один із розвідників у нього вцілив. Водночас ворожий снайпер важко поранив і самого гранатометника. Під прикриттям димових шашок пораненого евакуювали за підбитий автобус і надали допомогу. Тоді практично весь особовий склад групи зазнав поранень. Важкопоранений спецпризначенець завдяки вчасно наданій допомозі товаришів та божій ласці вижив і після тривалого лікування знову зайняв місце в армійському строю.
…Два ворожі танки методично обстрілювали міськраду. З гранатометів бійці намагались поцілити у них. Один із пострілів виявився вдалим, заряд потрапив під башту, заклинив її, і танк відкотився назад. А поява в небі українських літаків остаточно відбила бажання ворога атакувати. Крім того, до околиць міста вже підтягувались колони танків з піхотою під жовто-синіми прапорами і ворог відступив, зазнавши значних втрат у живій силі й бронетехніці. А після того, як основні сили завершили часткове охоплення Дзержинська, захисники «руського миру» просто втекли у напрямку Донецька і Горлівки.
До вечора 21 липня сили АТО вже повністю контролювали місто.
Фото з мережі інтернет
