Це формує спадкоємність та власну військову традицію. 30 вересня 2025 року Президент України присвоїв 42 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України…
Сьогодні стартував IΧ Установчий з’їзд Жіночого ветеранського руху. Оскільки карантин не дозволив зустрітись особисто, зібрання вперше за два роки існування організації відбувається у режимі онлайн.
– Раніше злети проходили в Києві, Краматорську, Дніпрі, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Ірпені. Цього разу планували зустрітись у Запоріжжі, кілька разів через карантин переносили зібрання, чекали… Коли зрозуміли, що далі немає куди тягнути, дівчата прагнуть спілкування, та й проблем накопичилось немало, вирішили зустрітись в онлайні. Відстань між нами – це не перешкода, аби чути одна одну і спільно вирішувати актуальні для нас питання. До того ж за кілька місяців усі вже звикли до такого формату, ‒ розповідає Юлія Кіріллова, ветеранка 25-го батальйону «Київська Русь», координаторка соціального відділу Жіночого ветеранського руху. — Попередньо зареєструвалось понад 150 дівчат, кожна з яких писала свої запитання та проблеми, які найбільше хвилюють.
Виявилось, що однією з найболючіших є проблема медичного забезпечення жінки в армії.
‒ Ми, ветеранки, й самі не з чуток знаємо про проблеми з жіночим здоров’ям у війську. На фронті послуги гінеколога переважно можна отримати лише в центральних прифронтових лікарнях, де, м’яко кажучи, не завжди гарно ставляться до жінок-військовослужбовців. Ще один варіант ‒ їхати додому у відпустку й там проходити обстеження-лікування. Відповідно, через невчасну діагностику і лікування, величезний відсоток жінок, які служать, мають проблеми з репродуктивною функцією. Також не можна замовчувати проблему зростання відсотка ракових захворювань серед жінок. Усі ці питання чомусь не надто прийнято обговорювати, хоч наразі в ЗСУ служать понад 30 тисяч жінок. Буде можливість почути відповіді на актуальні запитання, адже серед учасників кіберзлету – урядовці й представники профільних міністерств: з питань соцполітики, медичного забезпечення і реабілітації, інформаційної політики.
Крім питань медичного характеру, рух ветеранок займається соціально-психологічною реабілітацією, охоплює освітньо-виховний напрямок, адже більшість цих жінок мають дітей чи онуків. Не оминають в організації й інформаційного напрямку: ще кілька років тому образ ветеранки був невидимим, подвиги героїнь почали визнавати не так давно.
— Коли повернулась з фронту, дуже бракувало подібної організації, ‒ зізнається Юлія. – Почувалась у певній ізоляції, майже рік практично не виходила з дому, не вистачало банального спілкування з людьми, які можуть мене зрозуміти. І хоч більшість проєктів Жіночого ветеранського руху досі тримаються на голому ентузіазмі, вірю у свої сили та в сили дівчат-посестер. Мабуть, саме впевненість у людях, які оточують, і робить перешкоди, які раніше здавались нездоланними, такими незначними.
