Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
У гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, що у Львові, відбулось прощання з Героєм України молодшим лейтенантом Тарасом Матвіївим. Вшанувати пам’ять загиблого прийшло молоде покоління захисників, викладачі та керівництво Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де з вересня 2018-го по 2019 рік на курсах лідерства навчався майбутній офіцер. Поряд стояли однокурсники і наставники зі Львівського національного університету Івана Франка, який Тарас закінчив у 2011 році, здобувши фах журналіста. А ще бойові побратими, друзі, військовослужбовці Львівського гарнізону, ветерани АТО/ООС, керівництво області та міста, багато молоді і пересічних краян. Церква та територія навколо храму були вщерть заповнені людьми.
Батьки Тараса Матвіїва стояли напроти труни свого єдиного сина. Здавалось, сльози у них уже закінчились. Та за них плакали львів’яни і без зупинки несли квіти. Спочатку вклякали на коліна перед домовиною, а потім, вставши, поверталися до батьків і схиляли голову перед ними.
– З Тарасом я познайомився 5–6 років тому в Жидачеві. Побачив українця, який старався зробити щось для країни. Він завжди був оптимістом, людиною, яка насправді любила Бога і Україну. Напевно ця його доброта і втілилась у ту маленьку зірку Героя. Бо за складних обставин він врятував життя іншим. Мине час – і про нього напишуть у книжках з історії України, ми вчитимемо своїх дітей, нашу молодь і будемо ставити Тараса у приклад всім нам. Тому що він показав приклад любові до ближнього свого і своєї Батьківщини, а кожний такий приклад вимагає наслідування! – промовив після заупокійної служби Божої преосвященніший владика Степан Сус.
Згодом труну з Тарасом повезли через місто на виїзд на Жидачів. Містяни та військовослужбовці гарнізону проводжали молодого Героя і патріота на свою малу батьківщину стоячи на колінах.
Вічна пам’ять Герою!
Фото автора і майора Василя Палійчука
