Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
У маленького Максимка сьогодні велике свято: він міцно тримає за руки тата і маму, і всі вони разом гуляють у центрі Дрогобича. І на цілком слушне переконання хлопчика – у найкращому місті на землі. Якщо спитаєте в Максима, чому воно найкраще, він по-свійськи зниже плечима, мовляв, а що і так не зрозуміло?! Адже тут живе його найкраща у світі родина. А де їм усім жити, якщо не в найкращому у світі місті?! У свої майже сім років Максим майже по-дорослому розмірковує про світ навколо. Такий характер успадкував від батька – офіцера Збройних Сил України, командира батареї лейтенанта Миколи Ільїна. Можливо, на перший погляд родина Максима схожа на будь-яку пересічну. Проте, у кожної є свій унікальний досвід і життєвий шлях, особливо ж, у сім’ї військового.
– До армії я прийшов у 2009 році, – розповів лейтенант Микола Ільїн. – Тоді це було дещо романтичне рішення, навіяне радше якимись американськими фільмами, ніж життям. Та остаточне розуміння, що маю бути саме у війську і саме офіцером, прийшло з початку російської агресії. Адже я не хочу, щоб моя дитина і дружина жили під чиїмось гнітом.
Рядовий, сержант, командир відділення…, музикант за покликанням серця Микола Ільїн починав службу оператором машини заряджання «Смерч». Згодом служив у військовому оркестрі. А коли оркестр розформували, опанував нову військову спеціальність – зв’язківця. Коли довелось іти на війну, Микола Ігорович разом з побратимами самовіддано став на захист Батьківщини. І щоб не розкривати службової таємниці, можемо зазначити лиш одне – він на власні очі побачив усі «принади» так званого «рускаго міра» і ту біду, яку принесли в українські оселі найманці кремлівського «мордору».
– Чому я вирішив піти вчитись до військової академії? Та тому, напевно, що завжди готовий взяти відповідальність за свої рішення і вчинки. – каже лейтенант Микола Ільїн.
Слід наголосити, що до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного Микола Ільїн вступив, коли за плечима вже мав понад два з половиною десятки років життя. Вчитись було цікаво і легко, а найважче, за його словами, давалась фізична підготовка. Адже, попри різницю у віці, доводилось виконувати всі нормативи на рівні з однокурсниками: бігати крос, виконувати вправи на турніках і гімнастичних брусах… Зрозуміло, що навчання у військовому виші – це крок, який змінює весь життєвий уклад як самої людини, так і її родини. Тому це рішення ухвалили на сімейній раді.
– Я тоді казав дружині, що після академії мене можуть направити в будь-яке місто чи навіть село України, – пригадує лейтенант Микола Ільїн. – І спитав, чи готова вона розділити зі мною долю офіцера, коли немає житла, а часто і часу на родину?
– Я йому відповіла, що бачила за кого виходила заміж, – з усмішкою підтримала розмову дружина офіцера Ірина. – Тому будемо разом, куди б нас не закинула доля.
Рішення одружитись для багатьох знайомих і родичів стало несподіванкою, адже подружжю вистачило лише місяця, аби зрозуміти призначення долі. Відтоді вони разом. Звісно, доля дружини офіцера в державі, у якій іде війна, непроста: страх за життя чоловіка, коли він на ротаціях, а коли вдома, то однак не можна нічого спланувати, бо життя військового буремне і непередбачуване, вимагає самопожертви. Але за словами Ірини, все можна пережити, бо в їхній родині є головна складова – взаєморозуміння:
– Це ж дуже добре, коли маєш от таке взаєморозуміння, що можна разом і в комп’ютерні ігри пограти, і прогулятися вулицею, – наголошує Ірина. – Та й взагалі, мій чоловік і син – це найдорожчі для мене мужчини у всьому світі! У них просто немає недоліків – вони ідеальні!
До речі, вони були разом і під час народження Максима. Микола Ігорович приймав на руки маленького сина і навіть перерізав пуповину.
Хотілося й далі продовжувати бесіду із подружжям Ільїних, але Максимко смикнув батьків за руки і оголосив: «Ідемо в парк на гойдалки!» Хіба ж можна дитині в цьому відмовити? Особливо, коли руку стискає пухкенька рідна долонька.
Воїни ССО спалили склад БК та знищили військових противника на Півдні.
Сьогодні, 18 квітня, Міжнародне агентство з атомної енергії повідомило про атаку невідомого безпілотного літального апарату по території навчального центру Запорізької атомної електростанції, що примикає до майданчика.
Суд виніс вирок жителю Полтави, який співпрацював з аналітичним порталом рф «Фонд стратегічної культури».
Президент України Володимир Зеленський провів зустріч із віцеканцлером Німеччини Робертом Габеком під час його візиту до Києва. Темою розмови було зміцнення ППО України сучасними системами та двостороння співпраця у сфері ОПК.
Військовослужбовці Збройних сил Естонської Республіки в рамках базової загальновійськової підготовки особового складу Збройних Сил України у Великій Британії проводять заняття з навчання ведення позиційних бойових дій.
Українська сторона провела переговори з чеською стороною щодо підготовки проєкту майбутньої безпекової угоди.
Захищаємо світ
від 25000 до 35000 грн
Павлоград
Військова частина А4759
від 50000 до 120000 грн
Київ
66 ОМБр ім. князя Мстислава Хороброго
Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…