Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
9 липня у 1997 році Україна та НАТО підписали Хартію про особливе партнерство, розпочавши таким чином співробітництво між нашою країною та Північноатлантичним альянсом, повідомляє Укрінформ.
Проте діалог між Україною та НАТО розпочався ще у 1992 році, коли Україна вступила до Ради євроатлантичного партнерства, у 1994 році ми взяли участь у програмі «Партнерство заради миру». Після підписання Хартії, почав діяти Комітет Україна-НАТО, разом з тим відбувалося багато різних зустрічей і робочих контактів.
Щодо наміру України приєднатися до Північноатлантичного альянсу на офіційному рівні — вперше було заявлено у травні 2002 року на засіданні РНБО. А вже в жовтні того ж року у Верховній Раді відбулися парламентські слухання щодо НАТО, внаслідок яких було ухвалене рішення: «Визначальним фактором успішного просування України цим курсом є підготовка України до членства в НАТО…»
У червні 2003 року парламент ухвалив закон «Про основи національної безпеки України», який підтвердив бажання українців щодо інтеграції в структури Північноатлантичного альянсу. А у 2004 році наміри України щодо приєднання до НАТО були викладені в новій редакції «Воєнної доктрини України».
Проте згодом пункти про співпрацю з НАТО були виключені з Доктрини. Під час президентства Ющенка Україна знову взяла курс на євроатлантичну інтеграцію держави з метою прискорити вступ до НАТО. Попри це на Бухарестському саміті НАТО 2008 року ухвалили рішення не запрошувати Україну до приєднання до Плану дій щодо членства. А потім, прийшовши до влади, команда Януковича 2010 року взагалі вилучила з закону «Про основи національної безпеки України» формулювання щодо інтеграції України в НАТО.
Незважаючи на це, впродовж цих років Україна залишалася країною-партнером НАТО та брала участь у всіх основних поточних миротворчих місіях під її керівництвом. Українські миротворці були залучені до виконання завдань у складі Міжнародних сил безпеки в Косовому, Тренувальної місії НАТО в Іраку, Міжнародних сил сприяння безпеці в Афганістані.
Після російської анексії Криму та початку воєнних дій на території Донецької та Луганської областей співпраця між Україною та НАТО вийшла на новий рівень. У грудні 2014 року Верховна Рада ухвалила рішення про відмову України від позаблокового статусу, який виявився неефективним у контексті забезпечення безпеки держави від зовнішньої агресії та тиску. Наразі одним з основних пріоритетів практичної підтримки, яку НАТО надає Україні, є підтримка реформ у Збройних Силах.
У грудні 2015 року Україна та НАТО підписали дорожню карту з оборонно-технічного співробітництва. Цей документ визначає основні заходи співробітництва, розвитку України у сфері озброєння і військової техніки, досягнення взаємосумісності з силами НАТО у цій галузі, а також надання допомоги Україні щодо переходу на технічні стандарти Альянсу. У червні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зовнішньополітичного курсу України», який одним з пріоритетів національних інтересів держави визначає членство в НАТО.
12 червня 2020 року Північноатлантична рада визнала Україну членом Програми розширених можливостей НАТО. Цей статус є частиною партнерської ініціативи НАТО щодо взаємодії, метою якої є підтримка та поглиблення співпраці між союзниками й партнерами, які зробили значний внесок в операції та місії під проводом НАТО.
