Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Завдяки зусиллям вихованців львівського Пласту нещодавно у Відні (Австрія) відшукано місце поховання одного з відомих керівників української визвольної боротьбі 1917 – 1921 років, очільника штабу корпусів Української Галицької Армії Фердинада Льонера. Як розповів на сайті «Історична правда» http://www.istpravda.com.ua Голова Крайової пластової ради «Пласту – НСОУ», випускник історичного факультету ЛНУ імені І. Франка Юрій Юзич, могила розташовано на Мацлайнсдорфському лютеранському цвинтарі, що в 10-й дільниці Відня. У цій же могилі упокоєна і дружина Льонера − Ірина Вахнянин.
Уродженець Сараєво, австрійський німець, випускник віденської академії генштабу 1914 року, Льонер відзначений кількома хрестами за хоробрість на італійському фронті. На початку 1917-го добровольцем вступив до Української Галицької Армії. В УГА спочатку займав посаду начальника штабу І-го Галицького корпусу. Під час походу УГА на Київ – очолив штаб II-го корпусу. Саме цей корпус брав безпосередню участь у взятті Києва 31 серпня 1919 року. Певний час очолював оперативний відділ Навчальної Команди Галицької армії. Перебуваючи на цій посаді, отримав черговий військовий ступінь – отамана (майора). У штабі він говорив по-німецьки, але з солдатами − українською, крім цього, володів англійською і французькою мовами.
Як свідчать архівні записи, влітку 1919 року, завдяки рішучості й військовому досвіду Льонера, практично врятовано від знищення II Галицький корпус. Ось як описує цей епізод один з учасників тих подій, ветеран УГА: «З відомих мені воєнних подвигів Льонера в нашій армії згадаю врятування ІІ Галицького Корпуса. Влітку 1919 року на Волині армія Котовського вдарила на нас ззаду коло Житомира, а від півночі напирала головна сила більшовиків. Якби не притомність ума і здібність Льонера, наш ІІ Корпус був би тоді повністю знищений. Льонер оперативно встиг зібрати у міцний «кулак» свій корпус, дуже розтягнутий по фронту, та організувати гідний опір ворогу».
У 1921 році Льонер одружився з українською націоналісткою Іреною Вахнянин (1898−1978). Після придушення визвольного руху на Україні, через Карпати пішов до Чехословаччини. Кілька років Фердинанд Льонер працював у Військовій канцелярії диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича у Відні. У 1930-х був військовим аташе Австрії в СРСР, а потім військовим аташе Третього Рейху. Під час Другої світової служив офіцером штабу 4-го повітряного флоту Люфтваффе, створеного у Відні. Льонер є також автором спогадів про українську визвольну боротьбу, які був змушений спалити перед вступом радянської армії до Відня у 1945-му. У 1946−1951 роках Льонер служив у Міністерстві закордонних справ Австрії, займаючи пост військового аташе в Німеччині.
Колишній командир УГА помер у Відні 24 грудня 1954 року, хоча в енциклопедичних довідниках роком смерті помилково вказували 1956-й. Саме за датою смерті вдалося відшукати його могилу на Мацлайнсдорфському лютеранському кладовищі. Поховання не фінансується з 1999 року, тому перебуває в стадії ліквідації.
Для порятунку поховання героя українського визвольного руху і його родини представники Крайової пластової ради «Пласту – НСОУ» просять звертатись на адресу Пласту в Австрії: Ukrainischer Pfadfinderbund in Österreich PLAST, Fred Zinnemann Platz 2/1/19, 1030 Wien, Österreich Austria. Електронна пошта: [email protected]. Сторінка в інтернеті: www.plast.or.at.
Фото з сайта «Історична правда»
