ТЕМИ
#Нові контракти #Втарти ворога #Відео #Повернення з СЗЧ

Секрети щастя військової родини Брагіних

Life story: історії військових
8 Липня 2020, 15:42
Прочитаєте за: 5 хв.
Google logo Підпишись на нас в Google

Військова родина – особлива родина, у якій кожен із подружжя, виконуючи обітницю любові й вірності один одному, присвячує своє життя служінню Батьківщині та її захисту. Кореспондент АрміяInform побував у гостях в одній з військових родин, де дізнавався про секрети сімейного щастя.

Секрет перший: став собі мету й добивайся її

Родинний пазл Володимира й Людмили Брагіних, які нині проходять службу в окремій механізованій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка, склався ще на початку 2000-х, коли обоє закінчували навчання у одному з цивільних харківських вишів.

У 2002-му, з відзнакою захистивши диплом магістра, Володимир відкинув пропозицію керівництва вишу продовжити навчання в аспірантурі та вирішив іти на строкову військову службу, а Людмила, якій залишалося вчитися ще рік, з нетерпінням чекала повернення коханого.

Уже перед закінченням строкової Володимир підписав перший контракт, отримав звання прапорщика і продовжив військову службу в Харківському інституті танкових військ. А вже міцно й надовго ставши під прапори українського війська, зійшов і на весільний рушничок з обраницею.

− Про армійську кар’єру почав думати ще в роки навчання, − пригадує Володимир. – На жаль, тоді в нашому виші не було військової кафедри, тому довелося діяти саме в такий, не надто швидкий спосіб – через строкову службу. Чи були сумніви, що кохана дочекається? Жодного!

За пів року армійський однострій, але з патчем 92-ї окремої механізованої бригади, вдягнула і Людмила – для молодої родини, окрім відліку сімейного стажу, розпочався й відлік стажу військового.

− Мої батьки теж були військовослужбовцями, а все дитинство минуло в різних гарнізонах, − розповідає Людмила. – Тож  служба в армії для мене не була якоюсь незрозумілою екзотикою.

Секрет другий: не пасуй перед труднощами

Перші роки спільного життя військового подружжя навряд чи можна назвати легкими – служба в різних гарнізонах, обмаль вільного часу, грошей та відсутність власного житла. Такий собі звичайний армійський «набір» побутових проблем, який є своєрідним іспитом на міцність родини. І молода сім’я Брагіних склала його на «відмінно», зберігши теплі почуття, повагу і любов одне до одного. Вінцем їхнього кохання стало народження донечки Насті.

У 2009-му Володимир теж влився у ряди славетної 92-ї бригади, розпочавши службу там командиром танка. Згодом подружжя отримало хоч і службову, але таку омріяну окрему квартиру. Здавалося б, все налагодилося: щаслива молода родина, маленька донька, але життя підготувало Брагіним новий іспит – війною.

Секрет третій: вір, люби, чекай

− Тривожне воєнне життя розпочалося для нас у 2014 році, коли бригаду залучили спочатку до захисту російсько-українського кордону в Харківській області, а потім відправили до виконання бойових завдань на Донеччині й Луганщині, − пригадує Людмила. – Нічні дзвінки, переживання. Звісно, Володя намагався зв’язатися з нами за кожної слушної нагоди, кожну вільну хвилинку. Але важкі місяці розлуки ми витримали, лише примноживши наші почуття.

− Відчуття відповідальності не тільки за країну, а й за свою родину завжди допомагало витримувати будь-які стресові ситуації на війні, − говорить Володимир. – Звичайно, почуття один до одного, до дитини, батьків стали емоційнішими й чутливішими. Сім’я, родина – це головний дар, який дало мені життя і його неможливо переоцінити.

У 2015 році Володимир отримав перше офіцерське звання. У нагоді стали вища освіта і курси лідерства, які він пройшов у бригаді ще в мирний час, і навчання у всіх сержантських коледжах, які діяли на той час в Одесі та Львові.

Згодом на Схід почала їздити і Людмила. Командування частини, розуміючи ситуацію військової родини, розподіляло ротації так, щоб хтось з батьків завжди залишався поруч із дитиною.

− Коли Настуся була ще маленькою, ми не говорили їй куди їдемо. Для неї це було відрядження когось з нас у інше місто, − ділиться спогадами Людмила. – Але ми живемо у військовому гарнізоні, де мешкають переважно діти військових, які дружать та спілкуються між собою. Тож скоро вона почала про все здогадуватись.

− Дуже хвилююся, коли мама чи тато їдуть у чергову ротацію, − до нашої розмови зі сльозами на очах долучається і Настуся − донька Людмили та Володимира Брагіних.  – Із нетерпінням чекаю на їхнє повернення, до якого завжди готую якийсь приємний сюрприз.

Секрет четвертий: «обіймашки-цілувашки»

За вже узвичаєною традицією родини Брагіних, окрім сюрпризів доньки, з відряджень маму завжди зустрічають квітами, тата – чимось смачненьким, а «обіймашок» та поцілунків дістається кожному досхочу.

− Цінуємо кожен день і кожну мить, які проводимо разом, − говорить Володимир. – Знаходимо час, щоб провідати наших батьків, допомогти їм. За кожної слушної нагоди намагаємося приділити доньці якнайбільше уваги – разом ходимо в кіно, виїжджаємо на прогулянки до Харкова або на природу. Як кажуть, немає ідеального життя, але є ідеальні моменти, то ж робимо все можливе, аби їх у нашій родині було якнайбільше.

Кореспондент АрміяInform
Обговорити статтю:

Від «Молній» до «Шахедів»: бійці «Люті» знищили російських безпілотників на понад $3 мільйони
Від «Молній» до «Шахедів»: бійці «Люті» знищили російських безпілотників на понад $3 мільйони

У росіян стало на 186 дронів менше. Бійці «Люті» знищили безпілотники, вартість яких, за оцінкою бригади, перевищує $3 мільйони.

«Снаряд упав за метр»: Михайло пережив запеклі бої на Донеччині
«Снаряд упав за метр»: Михайло пережив запеклі бої на Донеччині

Військовий Михайло у 2014 році виконував бойові завдання на Луганщині, а після 2022 року обороняв Донеччину і брав участь у боях у Серебрянському лісі.

Починав строковиком, нині — у спецпідрозділі: «Чіназес», який захищає рідну Харківщину
Починав строковиком, нині — у спецпідрозділі: «Чіназес», який захищає рідну Харківщину

Молодший сержант Валентин із позивним «Чіназес» понад вісім років служить у Національній гвардії України.

«Знищуємо більше противника, ніж він отримує поповнення»: в «Азові» очікують повернення російських механізованих штурмів
«Знищуємо більше противника, ніж він отримує поповнення»: в «Азові» очікують повернення російських механізованих штурмів

У смузі Угруповання військ (сил) «Азов» на Донеччині Сили оборони України знищують більше окупантів, ніж противник отримує поповнення на цій ділянці фронту.

ВАКАНСІЇ
RobotaUa Електрозварник, військовослужбовець

від 25000 до 125000 грн

Київ

Морська Піхота ЗСУ

WorkUa Вогнеметник (ЗСУ)

від 20000 до 120000 грн

Криве Озеро

Третій відділ Первомайського РТЦК та СП

WorkUa Бойовий медик

від 21000 до 121000 грн

Вся Україна

1 центр рекрутингу Сухопутних військ ЗСУ

WorkUa Командир відділення

від 21000 до 51000 грн

Миколаїв

Військова частина А3476

WorkUa Психолог, діловод служби

від 21000 до 21000 грн

Житомир

Військова частина 3047 НГУ