Саме такою можливістю скористалася військовослужбовиця 152-ї окремої єгерської бригади з позивним «Ніка». Про свій військовий шлях та повернення до війська вона розповіла кореспонденту АрміяInform. Бажання…
Молода й амбітна, майбутній український доктор психології, лейтенант Вікторія Красневич лише починає свій професійний шлях. Обіймаючи посаду офіцера-психолога дивізіону, вона знаходить час не лише на робочу рутину, а й на те, аби вчитись в аспірантурі та писати наукове дослідження з військової психології. До армії дівчина прийшла ще в статусі студентки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, а навчання закінчувала вже маючи військове звання.
– Вважаю, що в такий буремний час, який переживає наша Україна, ніхто не має бути осторонь, – каже Вікторія. – От я і вирішила долучитися до когорти військових, маючи певний багаж знань й умінь.
Можна сказати, що цій дівчині дуже пощастило в житті, адже її робота відповідає науковому захопленню. І навіть такий складний функціонал, як підтримка психологічного стану в дивізіоні, вона намагається виконувати на «відмінно».
– Звісно, обов’язки військового психолога слід більше орієнтувати на роботу саме в армійському середовищі, – ділиться молода офіцер. – Та щоб виконати свої завдання якісно, я і колеги працюємо з родинами військових, їхніми цивільними товаришами. Намагаємось з глибин душі дістати те, що часом заважає людині бути собою.
Головним секретом свого успіху Вікторія вважає довіру людей. Її уміння – бути тактовною і виваженою в складних питаннях, яких у військовому підрозділі завжди багато. Але трапляються іноді й досить неординарні випадки. От, наприклад, один солдат, який любив книжки, час від часу просився до кабінету психологів, аби почитати «Гаррі Поттера».
– Ми були не проти і ніколи не заперечуємо. Можемо навіть каву зробити, – каже лейтенант Вікторія Красневич. – Бо наша робота – підтримка позитивного психологічного стану в колективі.
У приватному житті Вікторія надзвичайно світла й неординарна: захоплюється танцями, спортом, туризмом. І от, наприклад, своїй мамі на день народження подарувала стрибок із парашутом із висоти 4 тисячі метрів!
Попри порівняно невеликий досвід армійської служби, Вікторія Красневич уже чітко окреслює шляхи майбутнього розвитку військової психології як науки, і як інструменту кожного командира. Отож, сподіватимемося, що незабаром на наукових працях і практичних здобутках нашої героїні виховуватимуть нові покоління військових психологів.
