Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
У рамках спецпроєкту «Говорю з 1941-го» у Національному музеї історії в Другій світовій війні онлайн звучать листи з 1941-го. Захід відбувається до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.
За словами співробітників музею, листи з тих часів презентують широкому загалу раз на рік 22 червня. З одного боку, це колекція з дуже драматичною історією, а з іншого – великий музейний науковий проєкт тривалістю понад десятиліття.
Як повідомив завідувач відділом науково-просвітницької роботи Національного музею історії України в Другій світовій війні Дмитро Гайнетдінов, листи близько сімдесяти років пролежали в музейних фондах Австрії і тільки в 2010 році передані до України.
– Коли німецькі війська 1941 року увійшли до містечка Кам’янець-Подільський, вони захопили частину невідправленої кореспонденції. Деякі листи написали самі вояки Червоної армії, деякі – цивільні громадяни, включаючи навіть дітей. Про що ці листи? Про те, як люди боялися загинути, як боялися втратити родину, писали про кохання, про перші бої…Чимало авторів цих листів загинули в кривавих подіях того року.
Наступного, 1942 року, представник німецької окупаційної адміністрації доктор Ольшлегер відправив ці листи до самого Третього рейху, для того, щоб вивчати за ними настрої радянських громадян у перші дні війни, – зазначив Дмитро Гайнетдінов.
Наразі, за словами науковця, у фондовій колекції музею 1215 листів. Найбільше з них – 800 – адресовані в Україну, решта – у країни колишнього Радянського Союзу.
Дмитро Гайнетдінов також розповів, що сьогодні триває пошук адресатів листів.
– Дуже часто цей пошук приводив музейних науковців далеко за межі України.
Це були США, Ізраїль, країни Європи, країни колишнього Радянського Союзу, − сказав науковець.
Наразі знайдено вже 670 родин, яким вручили листи їхніх рідних.
Розшукуючи адресатів, працівники музею зрозуміли, настільки трагічно болісною є ціна Другої світової війни, яку, на жаль, заплатила Україна.
Національний музей історії України у Другій світовій війні веде багаторічну та плідну партнерську співпрацю з Інститутом екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
– У рамках цього партнерства кілька років тому озвучена аудіоверсія частини непрочитаних листів 1941-го. І тому в межах музейного спецпроєкту «Говорю з 1941-го», щороку в День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні впродовж дня в музеї листи звучать голосами студентів Інституту екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, − зазначив Дмитро Гайнетдінов.
Він також додав, що з початку започаткування проєкту вже озвучено близько сотні листів. І їхня збірка поповнюється.
– Місія проєкту «Говорю з 1941-го» − зробити голоси почутими, зробити історії розказаними, зробити так, щоб правда про людей, які змушено виживали у тих подіях, була донесена до нащадків,− наголосив Дмитро Гайнетдінов.
